2008-08-29

Офісні асоціації

У моєму офісі розквіт кактус. Я не знаю як він називається. Це щось із тропічних видів кактусів, які полюбляють вологу і, одночасно, добре переносять спеку. Якраз те, що мені потрібно: невибаглива кімнатна рослинність, за якою дуже просто дбати. Коли на кактусі з’явилися пуп’янки майбутніх квітів я зрадів. По-перше, завжди гарно коли тебе оточують квіти, а, по-друге, хотілося трішки похизуватися перед колегами своїм новим талантом квіткаря. І ось, сьогодні, кактус розквіт. Проте, ненадовго. Велика червона квітка, яка нагадувала тюльпан, проіснувала саме стільки часу, скільки мені знадобилось для того, щоб дістати зі шафи фотоапарат та зробити світлину, яку ви бачите. Після чого я зірвав квітку і викинув її подалі від офісу. Ще хвилин 10-15 знадобилося мені щоб побороти нестерпний запах тухлого м'яса, який залишився в кімнаті після зірваної квітки. На цьому, гадаю, моя «кар'єра» квіткаря і закінчилася.

Історія з кактусом асоціативно нагадала мені одного свого колишнього колегу. Перед публікою він так само вмів скласти про себе гарне перше враження. Коли ж знайомство тривало деякий час, то від його вчинків і слів з часом вже тхнуло не менше, аніж від мого кактусу. Цікаво, що не всі одразу це відчували, проте відчувши ніхто з моїх знайомих більше на бажав знати цю людину і стирав його зі своєї пам'яті. Нажаль, не завжди можеш здогадуватись яка квітка розквітне в твоєму ж вазоні...

Фото автора.

2008-08-27

Шлях до великої української політики лежить через... Грузію

Ряд українських інформагенств з посиланням на прес-службу Сумської облдержадміністрації повідомили, що колишній губернатор Чернігівської області а нині виконуючий обов`язки голови Сумської облдержадміністрації, Микола Лаврик відвідав Грузію. Наслідком відвідин стало запрошення на Сумщину біженців з Південної Осетії. При цьому також повідомляється, що Сумська область має намір надати житло і роботу біженцям. За словами губернатора, після відвідин табору біженців в Імереті, він телефонував Президенту України Віктору Ющенку і одержав попереднє схвалення своєї ініціативи. За повідомленням тієї ж прес-служби, бажання переїхати на Сумщину вже виявили 7 південно-осетинських родин. Візит Миколи Лаврика до Грузії, насамперед, цікавий не стільки благородною ініціативою, яку швидше за все підхоплять і інші регіональні українські політики. Очевидно, що саме для Лаврика, який вважається давнім приятилем Президента, це початок його власного ходіння до великої політики. За час, що лишився до чергових президентських виборів, Ющенко намагається наблизити до себе людей відданних йому і, водночас, нових для широкого загалу. Микола Лаврик давно переріс рівень відомого, проте, лише регіонального політика. З огляду на вік і досвід сумський губернатор потребує нових кар`єрних висот... Однак, не варто очікувати що ці висоти набудуть чіткий обрис принаймні аж до весни наступного року. Швидше за все формування іміджу Миколи Лаврика, як "свіжого" обличчя сильного регіонального політичного гравця на загальноукраїнській шахівниці відбуватиметься через формування нової політичної сили, про можливість створення якої днями заявив екс-міністр оборони Анатолій Гриценко.
P.S. Cумська область зібрала 40 тонн гуманітарної допомоги Імеретенському краю Грузії: продукти харчування, медикаменти і засоби особистої гієни, загальною вагою 40 тонн. Делегація Сумської області 22-24 серпня перебувала в Грузії. З 16 березня 2006 року між Сумською областю і Імеретенським краєм Грузії укладена Угода про довгострокове співробітництво в економіці, культурі, освіті та інших напрямках.

Фото автора

2008-08-26

ВІЙНА В ГРУЗІЇ



Якою її бачать прості грузини

Поступово звикаєш до повідомлень з Грузії. Так вже влаштована людська психіка, що людина не може довго зосереджувати свою увагу на чомусь одному. Навіть якщо мова йде про війну, яка так, чи інакше стосується і нас з вами - українців.

Нас вже складно шокувати подробицями про кількість загиблих людей та зруйнованих будинків. Це дійсно так, бо на зміну інформації про страшну трагедію до нас завітала суха і лаконічна наука під назвою “статистика”. Усім зрозуміло, що за статистичними цифрами ховаються долі простих людей. Однак, в загальній кількості ці долі губляться і, як наслідок, вже не так страшно виглядають…


Д
ля нас простіше сприймати чуже горе в цифрах, аніж в розповідях безпосередніх свідків лихоносних подій. Ми дивимося на війну через об’єктив мас-медіа, яким не завжди вдається передати усю правду, увесь спектр людських страждань і емоцій.


2008-08-23

Пам`ятаю свій перший синьо-жовтий прапор


В серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкуватиметься щорічно 23 серпня

Пам`ятаю свій перший синьо-жовтий прапор. Це був вересень 1989 року. Ми із шкільним товаришем Олегом Гуком збиралися в Київ до політе[нічного університету, де мали відбуватися установчі збори Народного Руху України за перебудову. Найскладнішою проблемою для нас було знайти полотнища синього і жовтого кольорів. Не знайшовши відповідного кольору матеріалів для майбутнього прапора у рідній Носівці, де я тоді жив з батьками, ми електричкою поїхали до Києва. Потрібно відмітити, що тогочасна столиця УРСР складала жалюгідне враження. З полиць крамниць все щезало, не встигши там й з`явитися. Основними об`єктами шопінгових турів провінціалів (слова правда такого тоді ще не знали) у ті часи були універмаги “Україна” та ЦУМ. Туди ми й відправились. Задля конспірації з товаришем вирішили розподілити ролі. Він мав придбати тканину одного кольору, а я іншого. Пересторога сьогодні виглядає дещо кумедною. Проте в той час вона не була зайвою. У магазині без пояснень могли відмовитись продати тканину “націоналістської” палітри. Тим паче - дітям. Іншою складністю для нас став вибір полотнищ потрібних відтінків. Пам`ятаю, що з жовтим кольором ми справились швидко. А ось із синім - виникли складнощі. Нам точно не було відомо як саме має виглядати наш прапор. Зважаючи на те, що й обирати, власне, у нас не було між чим (на вітрині були лише два сувої тканин, що віддалено нагадували б сьогодні кольори сучасного державного прапору: темно-синій та блакитно-сіруватий), ми інтуїтивно обрали другий варіант. Адже за нашими міркуваннями прапор мав бути “жовто-блакитним”. Історія з моїм першим прапором не була повною коли б я не згадав ту людину, яка нам його пошила. Це була бабуся мого товариша - баба Шура. На механічній машинці “Zinger” вона і зшила воєдино дві частини одного прапора... Баби Шури давно немає. Вона прожила нелегке життя. Два голодомори та фашистський концтабір це лише дещиця її біографії. Мій перший з моїм другом Олегом український прапор - це так само її біографія. Тому в День державного прапора України я згадую і поминаю її. Земля пухом, вам бабо Шуро.

На фото автора: баба Шура та мій друг дитинства Олег.

2008-08-22

В Чернігові готуються до відкриття нового музично-світлового фонтану

Мерія планує відкрити його до Дня Незалежності. Чернігівцям і гостям міста обіцяно незабутнє феєричне шоу. Проте і зараз, судячи усього лише з пробної “прокачки” фонтану можна судити про його красу.









Фото автора.

2008-08-19

Хлопці, давайте жити дружно, а то Крим відберемо і газ відключимо

Після кількарічної перерви у особистих справах я знову побував у Коломні – затишному російському містечку з багатою історією і не менш захоплюючими культурними традиціями.

Одного спекотного липневого дня, волочачи на плечі сумку з фотопричандаллям, я зі своїми давніми друзями прогулювався територією коломенського Дитинця. Ми пройшлися повз фортечних мурів місцевого Кремля, який ззовні дуже нагадує московський. На території Дитинця оглянули соборний комплекс, що включає в себе ансамблі Брусенського й Ново-Голутвинського монастирів, духовне училище, кілька давніх житлових будинків і храмів. У службовому будинку Брусенскої обителі функціонує художня галерея, через дорогу – в ампірній церкві Михайла Архангела – краєзнавчий музей. Уся ця архітектурна краса не була б повною коли б не акцентувалась мальовничою природою навкруги. Коломенський історико-архітектурний заповідник з північної та північно-східної сторони омивається річками Москва та Коломенка.

2008-08-18

За легитимную власть Грузии, которую до сих пор грузинский народ называет национальной, я продолжаю бороться, но тем оружием, которое есть у писателя

Уважаемые друзья. Предлагаю вашему вниманию вторую часть интервью с Гурамом Петриашвили. Заранее прошу прощение за ошибки и неточности перевода с украинского языка.

Вначале 90-х внимание большинства из нас было привлечено к событиям в Грузии. С помощью СМИ мы узнали, что там началась гражданская война. Грузины стреляют в грузин. Причем и те и другие держат в руках знамена независимой Грузии, провозглашают лозунга за демократию и... убивают друг друга. Мы тогда мало понимали что там происходит на самом деле и чего добиваются враждующие стороны. Известно было лишь то, что одним не нравится президент Звиад Гамсахурдиа, а другие головы за него готовы были сложить. Мне довелось пообщаться с одним из очевидцев и участников тех событий.

Мой собеседник Гурам (Симон) Петриашвили. Проживая более десяти лет в Украине в качестве политэмигранта, он продолжает оставаться особым и уполномоченным представителем первого Президента Грузии Звиада Гамсахурдиа. Чему подтверждением является подписанное лично покойным президентом Грузии, удостоверение.

"К сожалению, то, что сейчас происходит в наших государствах невозможно считать политикой"

Дорогие читатели, многие мои неукраинские собеседники на «Одноклассник.ru» (группа “Тбилисский общественный информационный центр”) просили меня повторить интервью с Гурамом Петриашвили на русаком языке. Что я с большим удовольствием и делаю. Прошу прощение за некоторые ошибки и неточности связанные с переводом.
 
Cобытия последних дней в Грузии не могли остаться в стороне внимания всех, кому не равнодушна судьба братского грузинского народа. Большинство из нас с особым волнением ожидает новостей с грузинских фронтов. Ведь от того, смогут ли грузины отстоять свою независимость, в большой мере зависит и наше с вами будущее.
Вашему вниманию хотелось бы предложить интервью с известным грузинским писателем, кинорежиссером и политиком господином Гурамом Петриашвили. Это интервью было записано еще в далекому 1998 году, когда мне выпала честь совместно с ним работать в Телерадиоагенстве "Новый Чернигов". До 2002 года материал так и не был опубликован. Причинами этого были разные, но неубедительные. То одно уважаемое общеукраинское издание, предварительно заказав материал, отказалось от него, ссылаясь на нежелание вызвать "трения" в межгосударственных отношениях Украины и Грузии. То другое издание прятало интервью "под сукно до лучших времен" и на несколько лет забыло о нем. То материал просто без всяких объяснений отправлялся другим редактором в корзину...
Затем, четыре года интервью с Гурамом Петриашвили припадало пылью в моем шкафу пока один из моих коллег не посоветовал "запустить" его в Интернет - единственное пока еще средство массовой коммуникации, которое не нуждается в любых согласованиях и "лучших временах". Как раз и информационный повод к появлению интервью с батоно Гурамом появился. В 2002 году он отметил свое первое шестидесятилетие. Так наш разговор с Петриашвили попал на страницы Интернет-издания "Политическая Украина". Но, уже спустя некоторое время не стало самой "Политической Украины". Издание из-за финансовых проблем прекратило свое существование...
В общем, со времени работы над материалом прошло 10 лет. Время достаточное чтобы, как говорят журналисты, интервью совсем "скисло". Тем не менее, так мне не кажится. Читая и перечитывая слова Гурама Петриашвили ловлю себя на мысли, что некоторые его соображение настолько же сегодня актуальны, что просто не верится что они были озвучены десять лет назад.

"К СОЖАЛЕНИЮ, ТО, ЧТО СЕЙЧАС ПРОИСХОДИТ В НАШИХ ГОСУДАРСТВАХ НЕВОЗМОЖНО НАЗВАТЬ ПОЛИТИКОЙ"
Гурам Петриашвили об искусстве политики и искусстве в политике

КОРОТКО О МОЕМ СОБЕСЕДНИКЕ 

Родился Гурам (Симон) Петриашвили в 1942 году в Грузии - в семье сельского учителя. В 1964-му году закончил математический факультет Тбилисского университета. Начал печататься в 1967 году. Автор многих книг поэзий, сказок, литературно-критических и публицистических статей. Сказки Гурама Петриашвили переведены на многие языки мира. В 1979 году закончил кинорежиссерский факультет Тбилисского театрального института. Режиссер нескольких художественных и мультипликационных лент. Как актер снялся в тридцати художественных фильмах. Активный участник национально-освободительного движения в Грузии. В 1990 году, когда на выборах в этой стране политический блок Звиада Гамсахурдия победил, стал депутатом. После переворота в Грузии живет и работает в Украине - сначала в Чернигове, а теперь в Киеве. Подготовил свыше 100 телепередач об украинской культуре, художественных и кукольных видеофильмов. Печатается в украинских СМИ.

2008-08-16

“Нажаль, те, що зараз відбувається в наших державах неможливо назвати політикою”


Шановні читачі, події останніх днів у Грузії не могли залишитись осторонь уваги усіх, кому не байдужа доля братського грузинського народу. Більшість з нас з особливим хвилюванням чекає новин з грузинських фронтів. Адже від того, чи вдастся грузинам відстояти свою незалежність, у великій мірі залежить і наше з вами майбутнє.
Вашій увазі хотілося б запропонувати інтерв’ю з відомим грузинським письменником, кінорежисером і політиком паном Гурамом Петріашвілі. Це інтерв’ю було записано з ним ще у далекому 1998 році, коли мені випала честь спільно з ним працювати в Телерадіоагенстві «Новий Чернігів». До 2002 року це інтерв’ю так і не було опубліковано. Причини цього були різні, але непереконливі. То одне із поважних загальноукраїнських видань, попередньо замовивши матеріал, відмовлялося від нього, посилаючись на небажання спричинити “тертя” у міждержавних стосунаках України і Грузії. То інше видання ховало інтерв`ю “під сукно до кращих часів” і на кілька років забуло про нього. То матеріал просто без будь-яких пояснень відправлявся іншим редактором до корзини...
Відтак, чотирі роки інтерв`ю з Гурамом Петріашвілі припадало пилом в моїй шафі доки один із моїх колег не порадив “запустити” його до інтернету – єдиного покищо засобу масової комунікації, що не потребує будь-яких погоджень та “кращих часів”. Якраз і інформаційний привід до появи інтерв`ю із батоно Гурамом з`явився. У 2002 році він відзначив своє перше шістьдесятирічча. Так наша розмова з батоно Гурамом потрапила на сторінки Інтернет-видання «Політична Україна». Оджнак, вже через деякий час не стало самої «Політичної України». Видання через фінансові проблеми припинило своє існування…
Отож з часу роботи над матеріалом минуло 10 років. Час цілком достатній щоб, як кажуть журналісти, інтерв’ю зовсім «скисло». Проте, щось мені у це не віриться.Читаючи і перечитуючи слова Гурама Петріашвіли ловлю себе на думці, що деякі його міркування настільки ж сьогодні актуальні, що просто не віриться що вони були озвучені аж десять років тому.
“НАЖАЛЬ, ТЕ, ЩО ЗАРАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ В НАШИХ ДЕРЖАВАХ НЕМОЖЛИВО НАЗВАТИ ПОЛІТИКОЮ”
Гурам Петріашвілі про мистецтво політики і мистецтво в політиці
КОРОТКО ПРО МОГО СПІВРОЗМОВНИКА
Народився Гурам (Сімон) Петріашвілі у 1942 році в Грузії – в сім`ї сільського вчителя. У 1964–му році закінчив математичний факультет Тбіліського університету. Почав друкуватись у 1967 році. Автор багатьох книг поезій, казок, літературно-критичних та публіцистичних статей. Казки Гурама Петріашвілі перекладені багатьма мовами світу. У 1979 році закінчив кінорежисерський факультет Тбіліського театрального інституту. Режисер кількох художніх та мультиплікаційних стрічок. Як актор знявся в тридцяти художніх фільмах. Активний учасник національно-визвольного руху в Грузії. У 1990 році, коли на виборах у цій країні політичний блок Звіада Гамсахурдія переміг, став депутатом. Після перевороту в Грузії мешкає і працює в Україні – спочатку у Чернігові, а тепер у Києві. Підготував понад 100 телепередач про українську культуру, художніх та лялькових відеофільмів. Друкується в українській пресі.

2008-08-15

Про Єсеніна, Довженка, туризм і не тільки…


Думки на сторінках подорожника
Синку, купи вишні. Вони з дерева, яке сам Єсенін посадив!”, – з такими словами звернувся до мене бородатий дідуган, рекламуючи ягоди з вишні-дички, віти якої перехилившись із-за розцяцькованого різьбленими візерунками паркану схилилися над старим, утворюючи благодатну тінь від нестерпного липневого сонця. Дідуган був першим жителем якого я побачив у Константиновому – невеличкому селищі на березі мальовничої заплави ріки Ока, що на Рязанщині. Селищі, яке дало світу великого російського поета Сергія Єсеніна. За дідом трапилася мені огрядна тітонька, яка дуже щиро переконувала мене у тому, що є двоюрідною онукою Єсеніна. Тому лише у її корчмі готують “справжню єсенінську окрошку на квасі”. А те, що мені запропонують в інших “кабаках”, краще й не куштувати, бо увесь той обман робиться заради виманювання грошей у довірливого туриста…

2008-08-01

Керівнику обласної організації Національної спілки фотохудожників України Миколі Турчину – 60 років!

Учора в Арт-клубі, що у Чернігові, з нагоди славного ювілею фотомайстра було відкрито його персональну виставку. Неповторний талант митця прийшли вшанувати його колеги по творчому цеху, учні, представники владних структур та численні шанувальники Миколи Павловича. Під час відкриття виставки, на якій представлено роботи, що репрезентують Чернігово-Сіверщину з її безсмертними пам’ятками історії, природними ландшафтами та відомими і не дуже людьми, звучало багато теплих слів на адресу ювіляра. Висловлюючи слова пошани від імені керівництва обласної ради та від себе особисто заступник начальника відділу інформаційного забезпечення та зв’язків з громадськістю облради Олександр Соломаха привітав Миколу Турчина з Днем народження. “Ваша творчість не може не подобатися людям. Адже у Ваших роботах відсутні смуток і горе. Ваші світлини вселяють надію на краще та оптимізм і тому так нелегко відвести від них свій погляд. Світло й тінь Ваших робіт часто створюють сюрреалістичні світи до яких прагнеш потрапити, забуваючи при цьому що фотографія якраз і є віддзеркаленням дійсності, в якій ми усі живемо”, – сказав Олександр Соломаха. Як повідомив сам Микола Турчин “цією виставкою я не підбиваю жодного свого творчого підсумку, я лише просто у свій день народження збираю друзів…” Архів фотохудожника нараховує кілька тисяч негативів, в його здобутках численні перемоги у вітчизняних і міжнародних конкурсах та публікації у найвідоміших ЗМІ.
Відділ інформаційного забезпечення та зв’язків з громадськістю виконавчого апарату Чернігівської обласної ради

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів