2009-07-29

Патріарший галоп по Україні

Як відомо, у ці дні з десятиденним пастирським візитом в Україні перебуває патріарх Московський та усієї Руси Кіріл. Це його перший приїзд в нашу державу у статусі глави РПЦ.

Попри усі патріарші запевнення, що мета його візиту - помолитися зі своєю паствою, і що, мовляв, політичного підтексту у цій поїздці немає, глава Російської Православної Церкви бере активну участь у світському житті та не скупиться на чисельні публічні політичні заяви.

Учора його святість наживо виступала та відповідала на питання в ток-шоу на телеканалі "Інтер". Патріарх назвав невчасною автокефалію Української православної церкви, оскільки на його переконання "ідея автокефалії ґрунтується виключно на політичних аргументах і веде до розколу українського суспільства". При цьому глава РПЦ непереконливо намагався перевести дискусію з незручної для нього теми щодо існування в православному світі традиції, яка відповідає формулі "незалежна держава – незалежна, тобто автокефальна церква", на іншу тему. Разом з тим патріарх Кіріл охоче коментував іншу традицію. За його словами «Когда патриарх Московский и всея Руси имеет попечение не только о Российской Федерации, это отражает нашу традицию, и она может кому-то нравиться или не нравиться, как и сам факт существования христианства, но это – традиция". "А всякий слом традиций - это дело очень болезненное, он порождает разделение", - сказав глава РПЦ.


2009-07-28


Не був у Москві, напевно, вічність. Якщо точніше, то десять років. Звичайно мої неодноразові транзити через російську столицю я не враховую. Бо чи багато побачиш із вікна потяга чи з літака?

Цього разу в Москві я був, як то кажуть, в рамках туру вихідного дня. Минулої неділі я просто катався автівкою по її проспектах, гуляв вулицями історичної частини, насолоджувався прохолодою її алей... Певне я не там гуляв і не там їздив, проте російська столиця мене вразила своєю чистотою та охайністю. Потворних будівль радянських часів (особливо "хрущівок") стало значно меньше. Напевне це заслуга мера Москви, про архітектурні смаки якого слава встигла розійтись досить далеко за межі білокаменної.

Як і колись, вразила Красна Площа. Проте роздратувала охорона, яка не зрозуміло чому забороняла туристам торкатися огорожі, що відгорожує площу від мавзелея Леніна та кремлівської стіни. Скульптурні творіння Церетелі виглядали й справді недоречно поміж величної архітектури. Коли вперше побачив їх своїми очима, то здалося що потрапив до київського зоопарку... Вразило й інше. Жодного разу, доки я гуляв Москвою, документів у мене ніхто не перевіряв. Проте міліції в Москві як і раніше повно.

Загалом, Москва приємно вражає, хоча ані театри, ані інші мистецькі заклади через брак часу відвідати мені так і не вдалося.

Фото автора.

2009-07-24

Учора я побував на місці найбільшої в Центральній Європі древньої стоянки – городищі вікінгів ІХ – ХІІІ століть, що поблизу села Шестовиця













Біля Шестовиці (Чернігівський район) виявлено 4 поселення епохи бронзи (2 тис.до н.е.), а також комплекс давньоруських пам’яток ХП-ХШ ст., який включає два городища з посадами (одне- на території села в ур. Городище, друге - на південний захід від села в ур. Коровель), численні курганні групи та ряд поселень.

Археологічні знахідки підтверджують історично доведений факт проходження в древні часи через Придесення трансєвропейського мосту (шляху «із варягів у греки»), що з’єднував північ і південь Європейського континенту, і сприяв залученню України-Руси вже тоді до Європейської цівілізації.

Слід відмітити, що поблизу місця археологічних роскопок восьмий рік поспіль проходить Міжнародний фестиваль історичного фехтування та «Коровель – 2007». Традиційно фестиівль збирає до пів-тисячі любителів древної історії та реконструкції стародавнього вбрання. Цього року мені не пощастило відвідати фестиіаль, через що я дуже жалкую.

Фоторепортаж автора.

2009-07-22

Затримання Пукача не лише проллє світло на справу Ґонґадзе, але й спричинить до нових політичних скандалів

Головний свідок і звинувачуваний у справі про викрадення та вбивство відомого українського журналіста Геогія Ґонґадзе, колишній начальник Головного управління карного розшуку департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексій Пукач учора затриманий і перебуває у слідчому ізоляторі. Про це сьогодні повідомила прес-служба Президента Віктора Ющенка.

Колишній заступник голови МВС Геннадій Москаль повідомив з посиланням на джерела в правоохоронних органах, що Пукач жив під виглядом фермера разом з співмешканкою в селі Молочки Чуднівського району Житомирської області. Будинок для нього був куплений на чуже ім'я, передає ІТАР-ТАРС. Інших подробиць затримання, окрім тих, що воно було здійснено співробітниками Генпрокуратури та СБУ, не повідомляється.

Історія розшуку генерала Пукача не менш загадкова, аніж сам злочин проти Ґонґадзе, обезглавлене тіло якого було знайдено в таращанському лісі Київської області 2 листопада 2000 року. Після того, як у ході слідства з`ясувалось, що наказ знищувати й переписувати документи, що фігурують по справі Ґонґадзе, давав, нібито, особисто шеф ДЗС Олексій Пукач, у 2003 році його було затримано. Однак, невдовзі генерала випустили під підписку про невиїзд.

Слідство тривало і з`ясувало, що Пукач є також підозрюваним не лише в скоєнні службових злочинах, а й безпосередньо у плануванні та виконанні вбивства журналіста. Однак, повторно затримати колишнього міліціянта не вдалося. Підозрюваний зник. За деякою інформацією він разом з дружиною на початку 2005 року виїхав з країни. Медіа писали також про те, що генерал міг бути вбитий замовниками вбивства Ґонґадзе, або ж йому зроблено пластичну операцію на обличчі і підроблено документами.

Як би там не було, проте, затримання Пукача не лише проллє світло на справу Георгія Ґонґадзе, але й спричинить до нових політичних скандалів. Адже у ході слідства можуть стати відомі нові гучні фігуранти справи, серед яких, як колишні, так і деякі теперішні державні високопосадовці. Принаймні, що таке справді можливе, неодноразово наголошував колишній тілоохоронець екс-президента Леоніда Кучми автор нашумівшого "касетного скандалу" Микола Мельниченко.

Не меншої інтриги справі має додати також та обставина, що затримання Пукача відбулося напередодні старту президентської виборчої кампанії. У першу чергу цю подію намагатиметься використати чинний Президент України Віктор Ющенко для якого розкриття вбивства Ґонґадзе справа честі. Адже ще напередодні минулих виборів знайдення замовників і виконавців убивства журналіста було для нього однією із головних обіцянок. Просування в справі Ґоняадзе на руку також міністру внутрішніх справ Юрію Луценку. Після недавнього алкогольного скандалу в аеропорту Франкфурт (Німеччина) репутація головного міліціонера країни в очах громадян значно зіпсувалась. А це опосередковано впливає також на імідж іншого реального кандидата на президентське крісло - прем`єр-міністра України Юлію Тимошенко. Адже Луценко чи не єдиний силовик, що відкрито проголошує свою підтримку Юлії Володимирівни у її президентських амбіціях.

2009-07-21

Ось і крутись...

Міністр економіки Богдан Данилишин під час одного з недавніх засідань українсько-лівійської комісії зі співробітництва запевнив, що найглибшу точку падіння в українській економіці пройдено і вона (тобто економіка) поступово починає рухатися вгору. Очевидно, що міністру видніше з висоти свого посадового крісла. Адже навіть статистичними даними при цьому він оперував. За його словами, у червні по відношенню до травня обсяги промислового виробництва у нашій державі зросли аж на 3,1%. Безперечно, в слова пана міністра дуже хочеться вірити, коли б не життєва реальність.

Сьогодні зателефонував мій давній приятель. З тривогою у голосі він розповів, що кошти, які з дружиною вони кілька років збирали на придбання нової квартири і зберігали їх на депозиті у одному з вітчизняних банків, зняти вже не можливо. Для своїх клієнтів банк встановив квоту на зняття готівки - 100 гривень на день. Правда, поки що, залишилася інша чи не єдина можливість врятувати свої кровні. Банк пропонує своїм клієнтам потратити гроші в магазинах, скориставшись електронною платіжною карткою. Проте, і тут приховуються свої підводні рифи. Місячне обмеження на такі фінансові операції встановлено у сумі 4 тис. грн. Ось і крутись...

Законність та моральність дій банку тут годі й обговорювати. Та й часу на це у мого приятеля немає. Єдина турбота сьогодні для нього це терміново знайти таких людей, які погодяться щось придбати у магазині, скориставшись його кредиткою. При цьому готівку від покупців приятель готовий чекати доти, доки вони будуть готові розрахуватись перед ним за зроблену покупку. Іншими словами, у мого знайомого довіри до простих людей сьогодні значно більше, аніж до усієї української банківської системи та Уряду. Адже лише одними гарними розповідями про поступову економічну стабілізацію у державі за нову квартиру не розплатишся.

Фото Валерія Шайгородського.

2009-07-20

Сьогодні розпочався візит віце-президента США Джозефа Байдена до Києва і Тбілісі


Слід зазначити, що цей візит відбувається, як то кажуть, по гарячим слідам московських перемовин президента Сполучених Штатів Америки Барака Обами з президентом Російської Федерації Дмітрієм Мєдвєдєвим. Обама заявив про "перезагрузку" відносин США та Росії, а ще про своє розумінням тих особливих відносин Росії з Україною і Грузією, які історично склалися. Останнє росіянам інтерпретовано, як визнання американцями провідного впливу Кремля на пост-радянському просторі. 

Що ж насправді мав на увазі Обама, тепер і має офіційним Києву і Тбілісі роз`яснити віце-президента США. Проте, очікувати чогось сенсанційно нового від візиту американського високопосадовця не варто. Зрозумілих сигналів на шляху поступу двох незалежних держав до НАТО навряд чи слід очікувати. Все закінчиться черговими абстрактними заявами щодо американської підтримки демократичним та економічним реформам в Україні і в Грузії. Гадаю переконати Ющенка і Саакашвіллі в надійності такої підтримки пану Байдену буде дуже нелегко. Адже результати минулорічної п`ятиденної російсько-грузинської війни дали Тбілісі та Києву чітке розуміння того, що у випадку чергових загострень кремлівських апетитів цим двом державам слід буде розраховувати лише на власні сили.


Фото Reuter.

Після підвищення акцизних ставок на тютюнові вироби курців стало меньше, а надходження до бюджету зросли в 2,3 рази

Такі дані поширила Державна податкова адміністрація.

Збільшення бюджетних надходжень стало результатом двох суттєвих підвищень акцизів, які відбулися у вересні 2008 та у травні 2009 року.

Як відомо, голосуючи за підвищення акцизних ставок, депутати Верховної Ради, у першу чергу, пояснювали свої дії благородними намірами - дороговизною тютюнових виробів спонукати завзятих курців кинути палити. Очікування виправдалися, адже згідно даних Київського міжнародного інституту соціології, які наводить інтернет-видання "Високий Вал", поширеність куріння серед дорослого населення України в листопаді 2008 рокці складала 35%, а у травні 2009 року вже 31%. Тенденція обнадійлива. Проте, цього замало. Адже застосовувати суто економічні чинники переконання очевидно не достатньо. Влада практично не проводить широких репресивних заходів щодо порушників встановлених нею ж обмежень на паління в громадських містах та прожаж цигарок неповнолітнім. Принаймні про жоден з накладених штрафів на порушників цих правил у Чернігові не відомо.

P.S.

З 1 січня 2010 року, згідно чинного законодавства, ставки акцизу на тютюнові вироби мають зрости ще на 15%.

Фото Валерія Шайгородського

2009-07-14

За звичай про покійника говорять добре, або нічого. Про Лєніна, як про "вічно живого", говорять усіляке й досить багато. Особа вождя світового пролетаріату дійсно є непересічною, а для багатьох його послідовників навіть священною. Інакше й не поклали б атеїсти тіло його після смерті до мавзолею. Проте, мова не про божественну сутність людтни. Як не як, а усі ми - хороші чи погані - усі ми є створіннями божими, навіть коли в це хто і не вірить. Мова, яку я веду, про людську мораль.

Займаючись інтернет-серфінгом випадково натрапив на сторінку http://www.vilenin.info/ де відбувається голосування щодо можливого виносу тіла Володимира Лєніна з мавзолею.

Понад 14 тисяч користувачів всесвітньої павутини вже проголосували, намагаючись дати свій варіант відповіді на питання: "Що б Ви вчинили з тими, хто хоче винести тіло В. І. Лєніна із Мавзолею?". Самі результати голосування мало цікаві. Бо тих, хто схвалює намір поховати Лєніна, і тих, хто цей намір засуджує, приблизно порівну. Цинізмом виглядає сам факт проведення такого роду опитування, яке, скоріше, виглядає знущанням над людською гідністю, аніж пошуком вирішення проблеми. Бути похованим після смерті - таке ж невід`ємне право людини, як і її право на життя. Його не можна, ані відняти, ані навіть просто обговорювати. Отже, російській владі нарешті слід виявити мужність і поховати тіло Лєніна. При цьому жожних дискусій та консультувань з громадськістю не влаштовувати.

Фото
автора.

2009-07-11

Коли нещодавно переглядав зі своїм 8-ми літнім сином відео з його останнього дзвоника у школі, то звернув увагу на напутні слова, які напередодні літніх канікул вчитель намагалася вкласти у дитячі вуха. Якщо спробувати викласти ці месиджі тезисно, то по закінченню другого класу загальноосвітньої школи дитина має чітко дотримуватись наступних правил:
- ніколи не переходити вулицю на червоне світло світлофора та й, взагалі, бути пильним на проїзжій частині;
- бути обережним на водоймищах і без дозволу старших не ходити купатися;
- ні з ким з незнайомих на вулиці, не вступати в розмову та не приймати від них гостинців.
"А ще на уроці "Основи здоров‘я" вчителька нам розповідала щоб ми ніколи не піднімали з землі усілякого сміття. Насамперед шприци. Бо можна вколотись і захворіти на СНІД", – із серйозним виразом на обличчі повідомив мені син.

Поради вчителя дійсно слушні, а особливо в період канікул, коли у дитини занадто багато вільного часу та брак достатньої уваги з боку батьків. Цілком очевидно, що звертаючись до школярів вчитель виконувала одну з численних інструкцій Міносвіти, проте, враховуючи також її досвід як класного керівника, хочеться вірити, що її настанови неодмінно відвернуть від твого чада негаразди та біди…

Я, поки що, не знаю що вчитель казатиме моєму малому по закінченню третього, четвертого і старших класів, проте переконаний: існування такої навчальної дисципліни у школі, як "Основи здоров‘я", є виправданим перед викликами часу.

Фото Валерія Шайгородського.

2009-07-06

Кажуть про смаки не сперечаються, але...

Тільки лінивий не писав про відкриту нещодавно в Чернігові скульптурну композицію “Борцям за волю та незалежність України”. Тому і я вирішив поділитися кількома власними думками щодо цього творіння.

По-перше, цю подію очікували дуже давно. Або, якщо бути більш точнішим, то майже 17 років. У 1992 році до першої річниці незалежності України кількома громадськими організаціями Чернігова на Валу, поруч з пам‘яткою архітектури XVII сторіччя Катерининською церквою, було встановлено і освячено Камінь борцям за волю і незалежність України. Слід зазначити, що цей камінь встановлювався без дозволу влади. Однак, у той час його вже ніхто не ризикнув демонтувати, адже політична кон’юнктура знаходилася на стороні тих, хто цей камінь встановлював.

По-друге, на пам‘ятному камені красувався напис, що, мовляв, пізніше тут буде встановлено однойменний пам‘ятник. Коли саме його побудують, ніхто й гадки не мав. Проте, напевне, ніхто також не міг уявити, що цей процес затягнеться майже два десятиліття.

Зауважу, що у дні державних свят приходити з квітами та палкими промовами до Каменя стало традицією не тільки для місцевих патріотичних організацій, але й для представників самої влади. Цікавим також було й те, що чи не кожний керманич області до чергової річниці Незалежності завжди традиційно обіцяв побудувати на місці тимчасового каменя достойний пам‘ятник.



Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів