2012-08-25

«Празька весна» очима очевидця

З моменту введення військ до Чехословаччини минуло вже 44 роки. Гадалося б, часу вдосталь, щоб історики та політологи розставити усі необхідні акценти щодо тієї маленької і блискавичної війни. Однак, найбільше правди і справедливості вимагають не дослідники, а безпосередні учасники тих подій. Адже через недолугість чинного вітчизняного законодавства переважна більшість ветеранів війни 1968 року у Чехословачнині так і не має статусу «учасників бойових дій». А щоб щось доводити і когось переконувати вже у немолодих ветеранів немає ані часу, ані здоров’я. Сьогодні ж вони згадують ті події…
Ми щиро вірили нашому уряду
У ніч на 21 серпня 1968 близько семи тисяч танків та майже півмільйона вояків збройних сил країн Варшавського договору (окрім Румунії) перейшли кордон суверенної Чехословаччини. Так з «примушення до миру» держави, громадяни якої бажали демократичних реформ, свободи слова та багатопартійності почалося військова фаза операції «Дунай».
Із спогадів колишнього вчителя, а нині пенсіонера, жителя селища Замглай, що на Ріпкинщині, Григорія Олексійовича Кицака.
- У 1968 році я проходив строкову службу в лавах Радянської Армії на території Угорської Народної Республіки. Я мав звання старшого сержанта і командував артилерійським взводом. Приблизно за тиждень до початку операції «Дунай» кожен з бійців вже відчував, що введення військ у Чехословаччину неминуче. Нас перевели на так звані «зимові казарми» ближче до кордону з ЧССР. Було наказано вночі спати не роздягаючись, політпрацівники постійно проводили політінформації про складну ситуацію у світі та про контрреволюцію у сусідній Чехословаччині. За день до початку операції ми отримали по 120 набоїв до автомата Калашникова, підсумки на 4 "ріжки", по дві бойові гранати та сухпайок на три доби. Після цього вже не залишалося сумнівів у тому, що нова війна у Європі неминуча. Ми були готові не лише виступити проти «контрреволюції» у Чехословаччині, а й, якщо надійде відповідний наказ, то погнати ворога далеко за межи соцтабору – аж до Ламаншу. Бойові офіцери, які мали досвід участі у Другій світовій війні, жалкували, що у свій час «не довели справи до кінця і не омили свої чоботи у водах атлантичного океану»… Ось так тоді працювала пропагандистська машина. Ми щиро вірили у правоту рішень нашого уряду. І який би наказ від нього не надійшов, більшість бійців без застережень готові були його виконати.

2012-08-16

Місто Бронніци, Московська область.


Собор Архистратига Михаїла
і всіх Небесних Сил безтілесних.
Побудований і освячений у 1705 році.
6 червня 1941 радянською владою
було закрито останню соборну церкву.
Громаду Архангельського собору зареєстровано у 1989 році,
а перше богослужіння відбулося у 1990 році на честь свята
Входу Господнього до Єрусалиму, за тиждень до Пасхи.
З 1993 року при храмі діє Недільна школа.

Річка Москва.
Склеп генерал-майора, декабриста і філософа
Михайла Фонвізіна
(20 серпня 1788 - 30 квітня 1854 р.р.)



Портрет Михайла Фонвізіна роботи Н.Бестужева
(Близько 1832 р.)
Склеп декабриста Івана Пущіна
(4 травня 1798 - 3 квітня 1859 р.р.)
Портрет Івана Пущіна роботи Н.Бестужева.
(1837 р.)
 
 Фото Олександра Соломахи

2012-08-11

Кілька світлин з Носівки

Ресторан "Хата Карася"


Школа-ліцей №1



Тут до цього часу шанують тих, хто боровся проти Української Народної Республіки.

Носівщина - батьківщина восьми героїв СРСР.


Розорене приміщення колишнього кінотеатру "Космос".

Будівля Носівської міської ради та пам`ятник Леніну.

Річка Носівочка.

Святотроїцька церква, 1765 рік.





Фото О.Соломахи

2012-08-08

Про уроки історії

Серпень - місяць багатий на історичні дати, які, так чи інакше, змінили світ. Кілька слів про деякі події, винести уроки з яких було б для України незайвим…
 
Сорок чотири роки тому, ще у соціалістичній Чехословаччині, відбувалися процеси, що увійшли в історію під назвою «Празька весна». Комуністична партія Чехословаччини на чолі з Олександром Дубчеком заходилася будувати в державі так званий «Соціалізм із людським обличчям». На ділі це означало поступове запровадження в країні ліберально-демократичних інституцій та демонстрацію власної, незалежної від СРСР, зовнішньої політики. «Весна» у Чехословаччині протривала недовго – усього неповних вісім місяців. І завершилася введенням в країну військ Організації Варшавського договору та крахом (на кілька десятиріч) мрій і надій на краще майбутнє. 

Чотири десятиліття по тому, 8 серпня 2008 року, щось схоже трапилося і на Кавказі. Між Росією і Грузією виник конфлікт через небажання останньої продовжувати жити в орбіті інтересів свого могутнього північного сусіда. Конфлікт завершився повномасштабною війною і фактично окупацією російською стороною третини грузинської території - Південної Осетії і Абхазії. Проте, на відміну від Чехословаччини, невеличка Грузія вистояла і за підтримки  міжнародної спільноти і власної активної дипломатії змогла зберегти свою незалежність і врятуватись від повної анексії з боку «братньої» Росії. 

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів