Не в силі Бог, а в правді!

А, власне, з ким на Донбасі воює Україна? Я не в сенсі того, хто її ворог. Це і так очевидно, адже ворог своїх прапорів не приховує. Я маю на увазі військову силу, яка протистоїть нам.

За інформацією екс-глави Служби зовнішньої розвідки генерала Миколи Маломуженка сьогодні на боці так званих ДНР та ЛНР (контингент російських окупаційних сил в Криму до уваги не береться) воює військове угрупування приблизною кількістю 30 тис. чоловік. Це 16 тис. представників російських збройних сил, спецназу, найманців і близько 14 тисяч різних місцевих добре озброєних груп - як організованих, так і неорганізованих. Чисельність бойовиків постійно зростає, це відмічає не лише українська розвідка, але й НАТО, ОБСЕ та інші поважні міжнародні організації.

Щоб осягнути масштаб незаконних збройних формувань на території Донбасу, варто відмітити, що їх кількість майже тотожна таким збройними силами європейських країн як  Австрія, Бельгія Угорщина чи Фінляндія.

На озброєнні самопроголошених республік, як повідомляє Маломуженко, за найскромнішими оцінками нині нараховується близько 470-480 одиниць важкої бронетехніки. Для унаочнення: чисельність важкої техніки сепаратистів зіставна з такими арміями світу як Польща або Швейцарія.

К годовщине Майдана

Фото Ольги Якимович http://chernihiv.eu/

Массы никогда не восстают сами по себе и никогда не восстают только потому, что они угнетены. Больше того, они даже не сознают, что угнетены, пока им не дали возможности сравнивать.
© Джордж Оруэлл. 1984

Люди, первыми вышедшие на Майдан за европейкий выбор, никогда бы этого не сделали, исли бы хоть раз своими глазами не увидели Европу. Им было с чем сравнивать... То, что им пообещали под видом Таможенного Союза они не готовы были уже принять ни под каким соусом.

Моїй бабусі Ганні Розум сьогодні 90! Я люблю Вас, бабцьо!

Ганна Андріївна дуже мудра жінка, чудова господиня, чуйна і любляча мати, бабуся і прабабуся... На своїй довгій життєвій ниві їй довелося багато чого побачити і пережити.  Два голодомори, жахіття нацистської окупації, ранню смерть батька, виснажливу роботу на вугільній шахті Донбасу і у колгоспі. Але усі ці випробування не зламали жінку, лише - загартували. Вона отримала гарну освіту, вийшла заміж, народила доньку та сина.
Маючи понад сорок років трудового стажу, Ганна Андріївна пишається лише одним записом у своїй трудовій книжці - завідуюча аптекою Носівського цукрозаводу.
Скромна, людяна, життєрадісна, компетентний фахівець – такою її і досі пам’ятають працівники заводу.
Сьогодні бабця Ганна - на почесному відпочинку. Але, не зважаючи на свій поважний вік, вона, як і раніше, багато спілкується, читає і дуже полюбляє слідкувати за новинами України та світу.