2016-07-08

Екобудинок – своїми руками за місяць!


Аби сам не побачив на власні очі, то… все одно повірив би. Бо знаю, що з такими людьми, як команда проекту «Чиста земля», можна реалізувати будь-які найсміливіші ідеї. Адже компетентності і здорового авантюризму їм не позичати. Тож пропозицію виїхати «на місце» й подивитися на те, як у селі Гориці, що на мальовничій Менщині, зусиллями ентузіастів будується один із перших в області енергоефективних та екологічних будинків, я прийняв із неприхованою цікавістю.


Керує згаданим проектом відомий чернігівський громадський діяч, еколог Ігор Підгорний, який спільно з командою однодумців плекав мрію про будинок, що буде майже повністю енергонезалежним, понад 10 (!) років.

Ідея спорудження екобудинку, який би споживав мало енергії і при цьому вона була би надзвичайно дешевою, бо надходила від сонця, з’явилась у еколога задовго до економічної кризи, високих комунальних платежів та моди на все «еко». За словами пана Ігоря, цей будинок – для людини, котра відчуває себе невід’ємною частинкою природи, живе з природою і бере від неї лише ту дещицю, котра їй потрібна для нормального життя. Це не означає, що людська істота відмовлятиметься від усіх благ, які несе з собою цивілізація, просто їх використання має здійснюватися за принципом «Не нашкодь природі».

Будівельний майданчик, де здійснюється зведення екобудиночка, я відвідав минулих вихідних і досі перебуваю під враженням. Перше, що впало в око – скирта соломи в тюках на в’їзді на подвір’я. Подумалося: Підгорний став фермером. Виявилося – ні, просто це основний екологічно чистий утеплювач для майбутньої оселі. Взимку солома зберігатиме тепло, а влітку забезпечуватиме прохолоду. За словами пана Ігоря, ідея використовувати солому спала йому на думку після того як він уважно почав вивчати українські старожитності. Не секрет, що при будівництві традиційних поліських хат-мазанок дуже широко застосовувалися солома, глина, вапно. Саме цю сировину й вирішено було взяти за основу при спорудженні екологічного та енергоефективного будинку.

Важко повірити, але безпосередніми роботами зі зведення споруди займаються лише троє робітників та ще сам господар, який здебільшого керує процесом. Треба зауважити, що робітники – не просто виконавці, а ще й однодумці Ігоря Підгорного, його друзі. Саме з ними він досліджував історичний досвід, готував креслення, працював над 3D-версією проекту, шукав необхідні матеріали. З ними було детально описано всі етапи будівництва об’єкта.

– Ми хочемо не просто побудувати будинок, але й випробувати на практиці деякі давно забуті технології, поєднати їх із сучасними інноваціями – такими, як сонячні батареї. Також поставили перед собою мету перевірити на практиці і деякі свої напрацювання в теорії управління проектами, – розповідає пан Ігор.

Лише за перші три робочі дні друзі встигли зробити фундамент, звести дерев’яний каркас майбутніх стін, викопати котлован під одну з підземних споруд та ще здійснити ряд іншої дрібної роботи, яка на перший погляд малопомітна.

– Якби не постачальники, то будівництво тривало би за чітким графіком, а так ми нерідко змушені марнувати час, – бідкається хазяїн. – Вікна виготовляють два тижні. Металочерепицю везуть теж уже два тижні. Рахунок на силовий кабель виставляють три дні, уявляєте? Ми будуємо швидше, ніж ці нібито бізнесмени можуть постачати те, що нам потрібно. І поки «руки не повикручуєш», кажуть, що швидше не можна. А потім виявляється – можна. Я «викручую їм руки», щоби вони у мене забрали мої ж гроші – їхній прибуток! Розумієте, чому Україна – найбідніша країна у Європі?
Започатковуючи проект, його учасники поставили перед собою амбітну, як для наших реалій, мету – звести будинок усього за 30 днів і без перевищення кошторису. Ігор Підгорний розмірковує: «Кажуть, китайці встигають збудувати 57-поверховий хмарочос за 19 днів. Однак ми – не китайці, та і встановлення рекордів – не наша прерогатива. Ми просто прагнемо до якісного результату за максимально короткий термін і невисоку ціну. Не встигнемо за 30 днів – не трагедія. Аби, врешті-решт, реалізувати все, що задумали».

Зіткнувшись із проблемами, що йдуть від постачальників і підрядників, хлопці вдалися до пошуку власних альтернатив. Тепер сушіння дерева у них своє, виготовлення гвинтових паль та панелей – теж своє виробництво.
– Аби час та гроші, то й вікна самі навчилися би виготовляти, – жартує Підгорний. – Але нічого. Знайдемо нормальних постачальників і надолужимо втрачений час.

Народна мудрість стверджує: біда навчить і шилом кашу їсти. Кажуть, небачене чергове підвищення цін на комунальні послуги вчить українців економіки краще та швидше за будь-які університети. Варто лише захотіти – і успіх прийде, не сумнівайтеся!

Немає коментарів:

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів