2008-12-26

25 грудня Український Парламент проголосував за перелік свят та пам’ятних дат, що на державному рівні будуть відзначатися в наступному році

Як і очікувалося, розгляд питання викликав бурхливі дебати в середовищі народних обранців. Адже відзначення тієї, чи іншої дати означає визнання її на найвищому державному рівні.

В умовах політичного антагонізму та самоідентифікації, в яких продовжує перебувати українське суспільство, “питання дат” є більшим за просту формальність. Воно набуває ідеологічного обрису. Адже саме аналіз того, що святкує чи відзначає будь-яка держава, дозволяє у тому числі зробити висновок і про її національні цінності та пріоритети. Ось чому вчора в стінах Верховної Ради не було спокійно.

Парламентарям було запропоновано обрати між двома варіантами проектів постанови – бютівця Яворівського та регіонала Тихонова. Обидва проекти мали багато спільних пам’ятних дат, окрім тих, що стосуються історії національно-визвольних змагань українців за свою державність. Насамперед такими датами є: 355-тиліття Переяславської Ради, 100-річчя з дня народження лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери, 130 років з дня народження Симона Петлюри, тощо. В дискусіях навколо пам’ятних дат проявилося не лише невігластво деяких наших депутатів щодо української минувшини, а й вперте небажання переосмислити історію, подивитися на неї з позиції державотворення та відкинути все, що спрямоване на самоприниження та догоджання чужим національним інтересам. Отож, у Верховній Раді зіткнулися дві концепції погляду на історію України – так звана “про-українська” та “совєтска” чи про-російська”, як її багато хто називає. Примирити їх, тобто об’єднати два запропонованих проекти в один проект постанови, намагався колишній регіонал Тарас Чорновіл. За логікою Чорновола проект Яворівського у більшій мірі, начебто, відображає інтереси Західної України, а проект Тихонова – Східної України. Проте, компромісу не вийшло і депутати не змогли переступити через свої політичні амбіції. Як результат 236 при необхідних 226 голосами було підтримано проект Володимира Яворівського. Зокрема, це рішення підтримала майже вся фракція БЮТ (149 депутатів), 19 з 20 членів фракції Блоку Литвина, 67 з 72 членів НУ-НС, 1 регіонал (Тарас Чорновіл). Проти цієї постанови проголосували 19 комуністів, а також 6 депутатів від фракції Партії регіонів.

2008-12-24

Донецька влада готова встановити у місті пам'ятник Василю Стусу, проте, лише… в обмін на перейменування вулиць у Львові


На початку грудня депутати донецької міськради видали чергову порцію вітчизняного політичного ідіотизму. Вони заявили, що встановлять пам’ятник відомому українському поетові і правозахиснику Василеві Стусу лише в обмін… на повернення деяким львівським вулицям імен російських поетів Тургенєва, Лермонтова та Пушкіна.

Скульптуру з каменю, замовлену у київського майстра, можуть розмістити у сквері неподалік від Донецького національного університету, де свого часу навчався Стус. Ініціатором зведення пам’ятника виступив Всеукраїнський благодійний фонд “Пальма Мерцалова”, який уже розпочав збір коштів на виготовлення скульптурної композиції.


2008-12-23

Вітаю дружину з виходом у світ її першої книги! Дай, Боже, неостанньої

Днями у видавництві "Чернігівські обереги" побачила світ книга "Християнська антропологія Іоаникія Галятовськог".

Книга видана управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної держадміністрації відповідно до обласної програми підтримки видання творів місцевих авторів «Українська книга». Співавторами наукової монографії є кандидат філософських наук Ірина Соломаха та доктор філософських наук Ірина Богачевська. У монографії вперше розглядається антропологічна спадщина І.Галятовського, викладена в комплексі проаналізованих авторами богословських і проповідницьких творів видатного представника Чернігівського філософсько-літературного кола другої половини 17-го – початку 18-го століть. Стрижневою проблемою християнської антропологічної спадщини Іоаникія Галятовського постає вчення про православну людину як шукача правди та про ідеал правдивого життя за законами християнської моралі задля служіння "православному народові й Батьківщині".

Книга рекомендована науковцям, викладачам та студентам вищих навчальних закладів, богословів, всіх, хто цікавиться проблемами православної антропології і діяльністю Чернігівського філософсько-літературного кола другої половини 17 - початку 18 ст.

2008-12-20

Кому потрібен Литвин?

Навчання в Національній академії державного управління при Президентові України унеможливило регулярне оновлення мого блоґу протягом останніх кількох тижнів. Проте, з початку грудня відбулося чимало подій на які, попри все, мені хотілося б звернути окрему увагу читача.

Найцікавішою подією на мій погляд стало обрання Верховною Радою України свого нового-старого Голови. Ним став доктор історичних наук лідер виборчого блоку імені самого себе Володимир Литвин. Особистість настільки неординарна і контроверсійна, що його повернення у крісло спікера мало у кого викликало здивування.

Як екс-глава Адміністрації Президента Кучми Володимир Литвин, передусім, запам’ятався як фігурант так званого «касетного скандалу». На відомих плівках майора Мельниченка фігурує розмова осіб, голоси яких, начебто, схожі на голоси екс-президента Леоніда Кучми та глави його адміністрації Володимира Литвина. Співрозмовники намагаються вирішити долю опального опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Кучма, нібито, хотів, щоб із журналістом розібралася прокуратура, а Литвин, навпаки, радив передати справу міліціонерам…

У 2002 році Володимир Михайлович Литвин очолював виборчий блок "За Єдину Україну!", до якого увійшли Партія регінів, Трудова Україна та інші партії. За результатами парламентських виборів Блок в багатомандатному загальнодержавному окрузі набрав 12,05% голосів. В травні того ж року Литвин вперше очолив Верховну Раду. Цікаві політичні метаморфози відбулися з Володимиром Литвином під час подій кінця 2004 року, які отримали назву Помаранчева революція. Очолюючи Український Парламент в нелегкий для держави час, Володимир Михайлович фактично дистанціювався від свого політичного батька Леоніда Кучми, який до останнього демонстрував свою політичну та адміністративну підтримку кандидата на посаду Президента України від Партії Регіонів Віктора Януковича. Литвин спрямував роботу Верховної Ради в русло прийняття політреформи, яка, з одного боку, начебто примирювала ворогуючі парламентські фракції, і водночас значно урізала повноваження майбутнього Президента України. І вже за рік після виборів стало очевидним, що політична криза в державі з введенням політичної реформи лише розгорілася з новою силою.

Після виборів 2006 року Литвин та очолюваний ним блок «Ми», не досягши омріяного політиками 3-х відсоткового бар’єру, залишилися за межами Верховної Ради. Радикалізоване суспільство не сприйняло політичних гасел сили, що закликала до примирення і, водночас, не пропонувала нових ідей навколо яких слід було б гуртуватися.

Черговий шанс для Володимира Литвина та очолюваного ним однойменного блоку несподівано з’явився восени 2007 року після дострокових парламентських виборів. 20 «литвинівських багнетів» у Верховній Раді здобули так звану «золоту парламентську акцію», яка при найменшій кількості депутатів у парламенті дозволяла їм вести свою власну гру в складних перемовинах щодо формування коаліційної більшості. Проте, скористатися «золотою акцією», як видно з більш пізніх подій, Блок Литвина спромігся лише за рік, коли розвалилася так звана демократична коаліція та у відставку був відправлений Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. Очевидно, що спікерство Литвина стало результатом нелегкої компромісної угоди досягнутої між Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко та опозиційного до чинного Президента України Віктора Ющенка крила фракції НУНС. Пан Литвин чудово розуміє, що його головування у Верховній Раді виявиться на стільки тривалим, на скільки довго Юлії Володимирівні вдаватиметься зберігати у парламенті хитку коаліцію. А це означає, що від новообраного спікера в найближчий час слід очікувати досить рішучих, не позбавлених популізму, вчинків, покликаних значно підвищити власний рейтинг. Адже до чергових президентських виборів лишився рік.
ФОТО "Сегодня"

2008-12-15

Суспільне визнання

4 грудня в Міському палаці культури відбувся святковий вечір з нагоди проведення конкурсу «Жінка року - 2008» в місті Чернігові. Приємністю для моєї родини стало повідомлення, що лауреатом рейтингу стала моя люба дружина Іринка. І зовсім приємна несподіванка надійшла до моєї сім`ї 13 грудня. Саме цього дня Ірина отримала наступну перемогу, ставши лауреатом обласного фестивалю-конкурсу "Жінка року - 2008" в номінації "І розум, і знання - тобі, моя державо".

Мої вітання тобі, кохана! Переконаний, що найбільше визнання у тебе ще попереду.

2008-12-03

Надходження від українського кінопрокату з січня по листопад 2008 року виросли на 23% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року

Навряд чи кого (окрім хіба що фахівців) у Німеччині, Польщі, чи, скажімо, в Росії зацікавила б інформація, поширена сьогодні в багатьох вітчизняних мас-медіа. В Україні ж ця новина набуває у першу чергу політичного, аніж суто комерційного змісту.

Надходження від українського кінопрокату з січня по листопад 2008 року виросли на 23% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року. Про це заявила голова Державної служби з питань кінематографії Ганна Чміль. Водночас, як повідомляє «Кореспондент», генеральний директор кінопрокатної компанії B & H Film Distribution Богдан Батрух зазначив, що збільшення зборів в цьому році від показів кінофільмів з українським дубляжем підтверджує те, що теза про мовний розподіл України є помилковою. "Хтось намагався нав'язати нам думку про те, що Україна розділена на дві мовні частини, але це неправда, - сказав Батрух. - Адже результати продажу квитків на фільми, дубльовані українською, значно зросли, навіть у Східних областях України". Він зазначив, що у зв'язку з впровадженням дубляжу кінофільмів на українську мову, "цей рік був успішним, як для прокатників, так і для глядачів". "І наступний рік буде не менш успішним", - запевнив Батрух.

Слід нагадати, що 24 грудня минулого року Конституційний суд України прийняв рішення щодо офіційного тлумачення положень ст. 14 Закону України Про кінематографію. Відповідно до цього рішення всі іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні обов'язково повинні бути дубльовані або озвучені, чи титровані державною мовою.

2008-11-29

Нарешті Президент України Віктор Ющенко зважився на крок, на який від нього очікували останні три роки

Сьогодні на з’їзді партії Народний Союз Наша Україна він дав згоду на обрання себе вже не почесним, як це було досі, а фактичним лідером «партії майдану».

Кандидатуру Ющенка вніс на голосування колишній лідер партії В'ячеслав Кириленко, що склав свої повноваження на початку з'їзду.

Рішення Президента очевидне: за рік нові президентські вибори, а без оновленої і ефективно діючої партії перемогти Віктору Андрійовичу буде ой як нелегко. Звичайно, можна було б спробувати зробити ставку на новий політичний проект, що не мав би за собою помаранчевого шлейфу. Проте, як тоді бути з революційними завоюваннями кінця 2004 року? Адже титульними їх носіями перед виборцями завжди були і є чинний Президент та НСНУ в одній зв’язці. Саме тому Президент та Наша Україна приречені, або разом перемогати, або відійти на узбіччя політичної перспективи.

Головним випробуванням напередодні президентських виборів мали б стати чергові дострокові парламентські вибори, які до цього часу так і не зрозуміло чи відбудуться взагалі. Політологи не виключають, що таки відбудуться. І, навіть більше того, відбудуться одночасно з президентськими виборами. Якщо це дійсно так, то вчинок Президента, щодо особистого очолювання партії, цілком логічний. Він може відчутно підняти рейтинг НСНУ (зараз він не перевищує 1,5%). А за умови очолювання Президентом виборчого списку партії, чи однойменного до зразка 2002 року «Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», зможе навіть повернути електоральну довіру до національно-ліберальної ідеології, яка в останні роки багато втратила.

Президенту нічого не лишається, як тільки йти у ва-банк. Проте, нині схоже на те, що головним інструментом повернення довіри людей до нього та очолюваної ним партії стане все таки не формування різнокаліброваного виборчого блоку (як це було досі), а створення могутньої централізованої партійної структури, побудованої, як на особистій відданості Президенту, так і на взаємних внутріпартійних зобов’язаннях.

ФОТО http://www.prezident.org.ua/ та Ярослава Розмаріцина

2008-11-22

22 листопада скорботна дата для усіх українців – День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій 1932-1933 років.

Загальнонаціональна хвилина мовчання на згадку про жертв Голодомору 1932-33 років була оголошена в Україні о 16:17. Після неї розпочалася всеукраїнська акція Запали свічу...

Мені приємно, що мій син Назар другий рік поспіль зголошується сам запалити свічку пам’яті. І не тому, що для нього це є дитячою забавкою. Він добре знає історію моєї родини. І я сподіваюся, що колись так само його діти запалять таку ж свічку в пом’ять усіх безневинних моїх пращурів та всіх людей, що загинули у ті далекі роки від штучного голоду та політичних переслідувань.

Вічна їм пам’ть і царство небесне!


Перший сніг сьогодні випав у Чернігові.











Сніг швидко розтаяв, проте встиг порадувати малечу.

Чудо на день святого Михайла




Чудом на день святого Михайла назвали у Чернігові появу над містом наприкінці листопада веселки. Вона, обійнявши усе місто, неначе розпрощалася з осенню та привітала зиму. Бо ж наступного дня у Чернігові випав перший сніг...

Фото автора.



2008-11-19

Безсмертна пісня Володимира Івасюка "Я піду в далекі гори" (1967 р.) у чудовому виконанні Тараса Чубая та гурту "Плач Єремії"

Дітки, попросіть батьків кинути палити!

Планета мінімум двічі на рік умовляє землян кинути палити тютюн. Один раз – 31 травня (Всесвітній день без тютюнового диму), та ще – кожного третього четверга листопада (Міжнародний день відмови від паління). Завтра саме такий третій четвер листопада. Отож, є сенс знову нагадати про шкоду, яку тютюнопаління наносить людському здоров’ю.

Не потрібно навіть великих зусиль щоб знайти в інтернеті безліч інформації про те, яке лихо приносить паління людському організму та психіці. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогодні у світі проживає близько 1,5 мільярда осіб, які курять, а найбільша їх кількість в Китаї, Росії та США. Щорічно нікотин вбиває близько 120 тисяч українців. Близько 90% смертей у світі настає від раку легенів, хронічного бронхіту і захворювань серця. Противники куріння підрахували, що кожні десять секунд помирає завзятий курець, а до 2020 року цей рівень може підвищитися до однієї людини за три секунди. Чи знають курці про цю страшну статистику? Знають, проте у своїй більшості не переймаються проблемою до тих пір, поки здоров’я саме не заволає "Досить!".

У завзятих курців є один чудовий жарт: "Немає нічого простішого за те, щоб кинути палити. Я тисячу разів це робив". Так само і я жартував, пояснюючи свою безпомічність та чисельні спроби "зав’язати" з цигаркою. За п’ятнадцять років стажу курця мені довелося перепробувати усі можливі способи кинути палити. Нічого не допомагало. Аж доти, коли одного чудового дня мій маленький син, дивлячись мені в очі, промовив фразу, що, сподіваюся, раз і назавжди "закодувала" мене від тютюнопаління. Він сказав: "Тато, я не хочу щоб ти вмер від раку і залишив мене сиротою. Бо тебе я дуже люблю...". З того часу, а це було майже три роки тому, я не викурив жодної цигарки чи люльки, якою у свій час дуже пишався.

Фото автора.

2008-11-16

Ідіотизм здатний довести до абсурду будь-яку добру справу


Інформ-агентство "Українські новини" повідомили про те, що Всеукраїнська молодіжна організація Союз української молоді в Україні закликає вшанувати пам'ять жертв Голодомору 1932-33 років... голодуванням тривалістю 33 години (!!!). З цією ініціативою виступила Тернопільська регіональна організація СУМ.

Складно коментувати подібну дурість. Бо ж на домку можуть прийти й інші ідеї. Наприклад, Колїївщину відзначати коліївщиною, а Полтавську битву - сутичками з російськими регулярними військами (для цього росіян слід запросити під Полтаву). Волосся дибом встає коли уявиш, як можна відзначити аварію на атомній енергостанції у Чорнобилі...

2008-11-14

Чернігівська міська рада обрала секретаря

Ним став 36-річний "регіонал" Олег Шеремет. Його кандидатуру на розгляд депутатів міський голова сьогодні виніс повторно, після того, як на минулому тижні для обрання Шеремета на посаду секретаря міськради забракло усього два голоси. Як повідомив відділ зв`язків з громадськістю міської ради, таємне голосування відбувалося в закритому режимі. "За" кандидатуру Олега Шеремета проголосували 29 депутатів із 31, які взяли участь у голосуванні, один "проти" та один бюлетень був визнаний недійсним. У роботі сесії на момент голосування брали участь 47 депутатів та міський голова.

Питання про обрання нового секретаря постало після того, як влітку цього року депутати висловили свою недовіру секретарю міськради тридцятирічному соціалісту Віталію Гольцю. За припущенням місцевих ЗМІ, за відставкою Гольця стояв екс-міський голова Чернігова і колишній міністр транспорту та зв’язку соціаліст Микола Рудьковський. Чорна кішка пробігла між однопартійцями тоді, коли після відмови Рудьковського від крісла чернігівського мера на користь мандата депутата Верховної Ради, Голець дистанцювався від активного партійного життя і зосредився "виключно на своїй посаді". Цікаво, що "рука Рудьковського" була помічена і в невдалій першій спробі депутатів обрати Шеремета на вакантну секретарську посаду. Начебто, колишнього міністра не влаштувало в особі Олега Шеремета те, що той у свій час виступив на захист свого колеги Гольця і публічно натякнув журналістам на причетність Рудьковського до тиску на депутатів...

Як би там не було, а новий секретар Чернігівської міської ради вже є. Тепер аналітики намагатимуться змоделювати ситуацію як зміниться розстановка політичних сил в місті після посилення ролі Партії Регіонів в Чернігові в особі Шеремета. Найбільш ймовірною моделлю є така: за пів-року-рік депутати висловлюють недовіру чинному міському голові Олександру Соколову. Згідно законодавства секретар міської ради виконуватиме обов’язки мера доти, поки Верховна Рада не призначить дострокові вибори міського голови. А це, з огляду на непрогнозовану ситуацією навколо самого Українського парламенту, може статись нескоро. За час цієї невизначенності Олег Шеремет зміцнюватиме свій імідж і до наступних виборів міського голови буде однією з найреальніших (в очах виборців) і найвпливовіших (за посадою) кандидатур на посаду міського голови. Що ж, поживемо - побачимо.

Довідково:

Олег Семенович Шеремет, кандидат юридичних наук, 1972 року народження, депутат Чернігівської міської ради від Партії регіонів. До обрання на посаду секретаря – декан юридичного факультету Чернігівського державного інституту економіки і управління. У депутатському корпусі працював у постійній комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, транспорту і зв’язку.

Одружений, виховує сина.

2008-11-12

Сьогодні Верховна Рада відправила у відставку свого голову Арсенія Яценюка

Політична доцільність знову взяла верх над здоровим глуздом. За відкликання з посади спікера голосували 233 народних депутати: Партія регіонів - 175, БЮТ - 1, НУ-НС - 10, КПУ - 27, Блок Литвина - 20. Рішення приймалося шляхом відкритого поіменного голосування за допомогою системи Рада.

Стає очевидним, що політична криза в Парламенті набирає нових обертів. Швидше за все нової "спікіріади" не буде. Проте, навряд чи обрання нового Голови Верховної Ради спричинить до пошуку компромісу. Коаліція, що виникла у результаті компромісного голосування за відставку Яценюка, так і залишиться ситуативною. Адже ані Блок Литвина, ані Єдиний Центр (осколок колись могутнього пропрезидентського НУ-НСу) не підуть на об’єднання, у першу чергу, з комуністами, ну а по-друге - з Партією Регіонів. Формальне оформлення нової коаліції у Верховній Раді мало б відкрити дорогу для чергового прем’єрства Віктора Януковича. Однак, цього мало хто хоче. І, в особливості, напередодні президентських виборів, що вже відбудуться за рік. Що ж стоїть за відстороненням від влади Арсенія Петровича? Ймовірно, що "змовники" ставили перед собою дві мети: позбутися з посади відносно самостійного, і тому незручного, політика, а також під головуванням нової компромісної для них фігури (називаються прізвища Литвина чи Плюща) ухвалити ряд наперед визначених законів. Серед яких, не виключено, будуть й новий Закон про вибори до Верховної Ради України та Закон про вибори Президента України. Саме після ухвалення цих законів депутати зі спокійною душею зможуть піти на дострокові парламентські вибори. Які, ймовірно, відбудуться не раніше березня наступного року.

P.S.
На своїй прес-конференції, яка відбулася після оголошення про відставку з посади Голови Верховної Ради, Арсеній Яценюк заявив що обов’язково повернеться і натякнув на можливу свою участь в майбутніх президентських виборах...

2008-11-11

Сьогодні відзначається 90-а річниця з дня закінчення Першої світової війни

11 листопада 1918 року в Комп’єнському лісі було підписано перемир’я між Німеччиною та країнами Антанти. Проте, офіційно Велика війна (як її нерідко називали на Заході) закінчилася в 1919 році Версальським договором, який багато в чому і став причиною початку Другої світової війни.

Перша світова війна тривала з 28 липня 1914 р. по 11 листопада 1918 р. і охоплювала 38 держав. Її жертвами стали близько 10 мільйонів людей. Найбільших втрат зазнали Німеччина – 1,9 млн. вбитих солдатів і офіцерів, Росія – 1,7 млн., Франція – 1,4 млн., Австро-Угорщина – мільйон, Королівство Велика Британія – 760 тисяч. Результатом Першої світової стало падіння чотирьох імперій: Російської, Австрійської, Німецької та Оттоманської.
Безпосереднім приводом до війни слугувало Сараєвське вбивство 28 червня 1914 року австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда дев’ятнадцятирічним сербським студентом Гаврилом Принципом, який був членом таємної організації “Млада Босна”, що боролася за об’єднання всіх південнослов’янських народів в одну державу.


2008-11-06

Сьогодні виповнюється 200 років з дня народження видатного українського історика, письменника, перекладача, археографа Осипа Бодянського

Осип Бодянський народився у Варві, навчався у Прилуках. Закінчив полтавську духовну семінарію, проте від ідеї стати священиком відмовився і вирішив присвятити своє життя науці. Осип Максимович закінчив Московський Університет після чого тривалий час пропрацював там на посаді професора кафедри історії літератури, слов’янських мов, очолював Товариство старожитностей Російських. Під його редакцією вперше побачили світ багато історичних джерел. Зокрема саме він підготував до друку знамениту “Історію Русів або Малої Росії”, яка стала одним із найвизначніших творів української національно-політичної думки кінця вісімнадцятого – початку дев’ятнадцятого століття. А такі його праці, як “Про погляди щодо походження Русі”, “Розгляд різних думок про давню мову північних і південних Русів”, “Про народну поезію слов’янських племен” та інші ввійшли в скарбницю європейської наукової думки.

Осип Бодянський своєю творчістю та дослідницькою діяльністю мав вплив на багатьох українських і російських письменників, поетів та істориків, в тому числі на Тараса Шевченка, Миколу Костомарова, Євгена Гребінку, Панька Куліша, Миколу Гоголя та Олександра Пушкіна.


В переддень святкування 200-т річчя з дня народження Осипа Бодянського учора, 5 листопада 2008 року, в читальному залі Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Короленка відбулася презентація книги Володимира Мельниченка “На славу нашої преславної України”: (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)”.

2008-11-01

Верховна Рада: поганий мир краще за хорошу війну

Учора Український Парламент таки спромігся ухвалити закон про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи. За ухвалення антикризового закону, запропонованого Президентом Віктором Ющенком, проголосували 243 народних обранців із 440, зареєстрованих у сесійній залі: 154 депутата від БЮТ, 69 – від Нашої України – Народної самооборони та 20 – від Блоку Литвина. Жодного голосу не дали депутати від Партії регіонів та КПУ. Фактично результати голосування відтворили той формат демократичної коаліції у Верховній Раді Україні, на який ще місяць тому сподівалася так звана більша частина патріотично налаштованих виборців. Протее, дива знову не сталось.

Того ж дня, увечері, під час ток-шоу «Свобода на телеканалі «Інтер» лідер парламентської фракції НУ-НС Вячеслав Кириленко заперечив можливість відновлення коаліції навіть за участі фракції Блоку Володимира Литвина. З огляду на те, що під час вчорашнього пленарного засідання більшістю голосів депутати знову відмовились проголосувати за виділення коштів на проведення дострокових виборів Верховної Ради, ситуація у державі продовжує виглядати не менш запутанною. Єдине, про що тепер
можна говорити з цілковитою впевненістю, що виборів у цьому році в Україні таки не буде.

2008-10-28

Тема дострокових парламентських виборів в Україні дедалі все більше нагадує славнозвістне “Стратити не можна помилувати”

Сьогдні Апеляційний адмінсуд Києва виніс рішення в справі про оскарження Секретаріатом Президента призупинення Київським окружним адмінсудом указу Президента про розпуск ВР.

Суд ухвалив скасувати рішення Окружного адміністративного суду Києва від 10 жовтня 2008 г; закрити провадження в справі оскарження указу Президента у зв'язку з тим, що це питання знаходиться не в юрисдикції даного суду. Як йдеться в рішенні суду, це питання знаходиться в юрисдикції Конституційного суду України. Також суд ухвалив частково задовольнити апеляційну скаргу Президента на постанову Окружного суду.

У свою чергу представник Президента в судах Руслан Кирилюк зазначив, що скарга задоволена частково, оскільки сторона Президента не вимагала закриття провадження в справі. "Таким чином, судових перешкод для старту виборчого процесу на даний момент не існує", - підкреслив Кирилюк.

Крім того, як повідомив народний депутат від БЮТ Валерій Писаренко, рішення Окружного апеляційного адміністративного суду вводить 5-денне обмеження на прийняття указів Віктором Ющенком по проведенню позачергових виборів.

Крім цього, за його словами, діє 5-денний строк, протягом якого, сторони можуть оскаржити рішення суду. "А це означає, що протягом цього строку Президент не має права видавати будь-які укази, пов'язані з проведенням позачергових парламентських виборів. Тобто, ситуація юридично така, що протягом 5-ти днів залишається статус-кво відносно проведення - непроведення виборів", - сказав Писаренко.

За повідомленням РБК-Україна та Кореспондент.net

2008-10-25

Про языки

Мій коментар до статті Дмітрія Вєрхотурова "Казахский язык должен быть международным"

Всегда удивляла и возмущала позиция некоторых публицистов, позволяющих делать выводы типа: "Казахскому языку такие «защитники» не нужны. Нужны другие люди, которые возьмутся за конкретную работу по обучению казахскому языку всех желающих, за пропаганду казахского культурного наследия".

Написано в лучших традициях коммуно-советской пропаганды времен холодной войны, когда передовица "Правды" пыталась выжать скупую слезу у советского читателя, описывая ужасы недоедания американских чернокожих рабочих. Кто "нужен" или "не нужен" казахам судить не автору. Тем более что он и сам не казах по национальности. И еще одно замечание. Конечно с оппозиции можно стебаться и даже обвинять ее в том, что она сама не может ничего предпринять в деле сохранения и развития казахского языка. Но ведь она же оппозиция, а не власть! Ее дело митинги и критика власти. Чем она и занимается... К тому же быть оппозицией в Казахстане не так уж и просто. Полегче, конечно, чем в России и, тем более, в Беларуси. Митинги ж ведь проводить ей там еще разрешают...

И еще одно замечание или пожелание с вашего разрешения. Если вы пишете аналитику, а не пропагандистскую публицистику, то воздержитесь, пожалуйста, от употребления словечек, подчеркивающих ваше уничижительное отношение ко всему нерусскому. "Незалэжники", "свидомые"... Таким образом вы продвигаете стереотип о том, что все, кто говорит на своем родном (нерусском) языке обязательно или фашиствующие националисты, или же недалекие людишки. Уважайте своих братьев славян, учите их язык и мой вам совет: будьте требовательнее к себе и научитесь уважать себя. Ведь у ваших текстах так и чувствуется обида на то, что русских, мол, не любят и жить вместе с ними не хотят.

2008-10-23

Європарламент визнав Голодомор 1932-33 років в Україні



Голодомор для моєї родони ніколи не був порожнім словом. У 1933 році від голодної смерті померли батьки моєї вже нині покійної бабусі Ольги. Пам’ятаю, як ще у дитинстві бабця розповідала, як у селі Кобижчі, що у Бобровицькому районі на Чернігівщині, місцеві комсомольці і активісти ходили по сільським хатам, виганяючи напівживих, пухлих від голоду і заморених працею селян зустрічати перший у селі колгоспний трактор. Шанування успіхів радянської індустріалізації завершилися у той же день смертями людей, які від голоду попадали прямо на вулиці по під парканами. Прибрати  ж тіла та  їх поховати  було вже нікому. Бо у тих, хто ще міг якось рухатись, сил для цього вже не вистачало. А місцевій "партійній еліті"   й взагалі не було до померлих діла. За п`яними вечірками на честь успіху радянської індустріалізації очі у будівників комунізму від оковитої не просихали протягом тижня...

Розповідала бабця й про канібалізм, і про інші злочини, на які, доведені голодом до тваринного стану її односельці змушені були йти лише щоб вижити. Дитяча пам’ять моєї бабки на все життя закарбувала жахи голодомору та страх перед радянською владою. Тому й говорила вона про ті часи з острахом і завжди пошепки. І майже до самої своєї смерті боялася тих, хто голодною смертю загубив її батьків...

Сьогодні у Страсбурзі в рамках свого пленарного засідання Європейський парламент одностайно прийняв Резолюцію якою рішуче засудив Голодомор 1932-33 років. Європарламентарі визнали його актом, що “був спрямований проти українського селянства, який супроводжувався масовим знищенням і грубим порушенням прав людини й свободи”. У зв'язку з цим Європарламент “висловлює свої співчуття українцям, які пройшли через цю трагедію, і віддає свою повагу тим, хто помер у результаті штучного голоду 1932-33 років”. Європейський парламент закликає всі держави колишнього СРСР відкрити архіви по голодомору в Україні 1932-33 років для “всеосяжного вивчення для того, щоб були розкриті й розслідувані в повному обсязі всі випадки та їхні наслідки”.


Раніше, в липні цього року, ОБСЄ прийняла резолюцію, якою визнала факт голодомору в Україні 1932-1933 років. Як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932—1933 р. офіційно визнаний урядами Аргентини, Австралійського союзу, Канади, Еквадору,Іспанії, Естонії, Грузії, Італії, Литви, Перу, Польщі, Парагваю, України, США, Угорщини, Ватикану, Мексики, Чехії, Колумбії і Латвії. Водночас, офіційна Москва продовжує досить хворобливо заперечувати організований характер голодомору в Україні.


Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, у якому голодомор 1932 – 1933 років, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу (згідно зі ст. 2 Конвенції, під дефініцією „геноцид” мається на увазі „будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”).

2008-10-12

Стало відоме ім’я нового нобелівського лауреата. Премію миру отримав колишній президент Фінляндії Марті Ойва Калеві Ахтісаарі.


Наприкінці минулого тижня стало відоме ім’я нового нобелівського лауреата. Премію миру, найпочеснішу з номінацій, отримав колишній президент Фінляндії Марті Ойва Калеві Ахтісаарі (Martti Oiva Kalevi Ahtisaari).

$1,4 млн. мають стати для політика непоганою винагородою за його активну багаторічну дипломатичну діяльність.
Як повідомляє Нобелівський комітет, Ахтісаарі був обраний із 197 кандидатів на цю почесну премію. Це свідчить про досить нелегкий вибір, який довелося здійснити жюрі щоб визначитися в своєму рішенні.

Марті Ахтісаарі народився 23 червня 1937 року в карельскому місті Війпурі у Фінляндії. Нині це російське місто Виборг. На міжнародній арені він дебютував наприкінці 70-х років минулого сторіччя на посаді спеціального представника генерального секретаря ООН в Намібії, а в 1989 році - керівника мисії ООН в цій африканській державі. Саме тут до нього прийшло перше міжнародне визнання. За заслуги в становленні незлежності держави йому присуджують звання почесного громадянина Намібії. Пізніше Ахтісаарі очолював програму ООН з подолання наслідків війни 1991 року в Іраці. У 1992−93 р.р. очолював робочу групу ООН з урегулювання ситуаціхї в Босніхї та Герцеговині.


2008-10-09

Happy birthday, John!

Парламентські вибори в Україні будуть?!

Учора ввечері Президент України Віктор Ющенко через телевізійне зверненні заявив, що розпускає Верховну Раду шостого скликання. Підставою для такого рішення стала відсутність в українському парламенті коаліційної більшості.

Як відомо, на засіданні Верховної Ради України 3 вересня 2008 року Головою Верховної Ради України оголошено прийняте 2 вересня 2008 року депутатською фракцією Блоку “Наша Україна – Народна Самооборона”, яка разом з депутатською фракцією “Блок Юлії Тимошенко” сформувала Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання, рішення про вихід із цієї Коаліції. Протягом місяця між депутатськими фракціями тривали перемовини про створення нового формату коаліції, проте вони закінчилися нічим. Жодній парламентській силі не вдалося приборкати власні політичні амбіції і цим не втягнути Україну у вир нових політичних катаклізмів.

Оприлюдненим сьогодні Указом Президента дострокові вибори призначені на 7 грудня цього року. Очевидно, що рішення Віктора Ющенка буде оскаржено у судовому порядку про що заявили, як Блок Юліїї Тимошенко, так і Партія Регіонів. За логікою цих сил Президент не має права до 23 листопада розпускати Верховну Раду. Адже існує конституційна норма, яка визначає, що парламент може бути розпущений не раніше ніж через рік після початку роботи попередньої Верховної Ради. Президент же, пояснюючи в своєму телевізійному виступі власне рішення про розпуск ВР, апелював тією фабулою, що Конституційним Судом України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України визначено: “Якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій (або буде відсутня коаліція депутатських фракцій, яка б відповідала вимогам статті 83 Конституції України), то Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України”. Отож, на мою думку, крапку в даті розпуску Верховної Ради та призначення дати нових виборів ставити ще рано.

На що хотілося б ще звернути увагу. Багато політиків намагаються представити дострокові парламентські вибори в Україні, як щось надзвичайно зле і небезпечне. Мовляв, людей кидають у невизначеність і протистояння. Народ привчається до думки про неефективність механізму виборів, як таких. На моє глибоке переконання такі заяви є не лише небезпечними а й злочинними. Так як вони ставлять під сумнів чи не основний наріжний камін демократії – вибори. У виборців намагаються відібрати (правда поки що через формування громадської думки) їхній найголовніший інструмент впливу на владу. Це небезпечна тенденція, адже кращого за демократію світ нічого ще не придумав.

Фото: http://www.president.gov.ua/

2008-10-03

Де закінчується безпека національного інформаційного простору і починається свобода мовлення?

Про заборону Національною радою з питань телебачення і радіомовлення кабельникам транслювати деякі іноземні телеканали, зміст програм яких потребує адаптації до вимог законодавства Україні, більшість чернігівців узнала вчора. На їхніх екранах замість телекартинок зі звичними логотипами російських каналів з’явилися повідомлення місцевих кабельних провайдерів про припинення трансляції. З екранів телевізорів зникли, передусім, державні канали “РТР-Планета” та “1”. При цьому провайдери нічого не пояснили своїм абонентам про конкретні причини припинення ведення мовлення деяких російських каналів, пославшись лише на номер рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Вочевидь, на думку кабельників, у споживачів російськомовної інформаційної продукції мало б виникнути почуття приниження їхньої мовної гідності. Мовляв Українська держава продовжує наступ на російську культуру в Україні, переслідує “незалежні” російськомовні ЗМІ, тощо.
Кабельники промовчали щодо самої суті рішення Нацради, згідно з якими провайдери мають включати в свої пакети тільки ті канали, які “сертифіковано”, тобто включено в
переліки Нацради. Мовчанка ж, як відомо, породжує домисли. Тому як гадалося, так і сталося. Сьогодні, передусім в мережевих ЗМІ, з’явилося багато дискусій навколо події. Промосковські інформаційні ресурси звинувачують українську сторону в антиросійських діях, патріотично налаштовані українські ЗМІ у свою чергу намагаються знайти свої пояснення та виправдовування тому, що трапилося. І лише офіційна Нацрада, як завжди, загадково мовчить, обіцяючи якнайшвидше розмістити свій коментар на своєму офіційному сайті. За усією ж дискусійною баталією продовжує страждати сам український телеглядач, якому держава так до цього часу і не пояснила де закінчується безпека національного інформаційного простору і починається свобода мовлення. А з огляду на недавні події в Грузії, Україна мала б щонайшвидше зробити для себе серйозні висновки…

2008-10-01

Миколу ІІ Кривавого – останнього російського царя – реабілітовано

Сьогодні Президія Верховного суду Росії прийняла рішення про реабілітацію останнього російського імператора Миколу ІІ та членів його родини.

Микола ІІ ще за життя отримав прізвисько Кривавий за наказ застосувати зброю проти багатотисячної мирної демонстрації 9 січня 2005 року за старим стилем. Того січневого дня близько 300 тисяч робітників та міщан на чолі зі священиком Георгієм Гапоном, який очолював рабітничу організацію “Собрание русских фабрично-заводских робочих”, під церковними хоругвами прийшли до Зимового Палацу з тим, щоб вручити царю петицію з вимогою демократичних змін в державі. Цікаво, що мирна хода до царя розпочалася з молебню за здоров’я божого помазаника. За офіційними даними того дня було вбито та поранено майже 1000 чоловік, за повідомленнями ж преси – 4600.

Існує й інша версія походження прізвиська царя “Кривавий”. А саме, його він отримав за кроваву трагедію, яка розігралася на Ходинському полі в Москві 18 (30) травня 1896 року. Тоді на околиці Москви перед початком церемонії коронації імператора Миколи II на Хотинському полі виникла масова тіснява, що і призвела до масових смертей та каліцтва кількох тисяч людей. Миколі ІІ було відомо про те, що там трапилося. Проте, не зважаючи на це, він наказав очистити поле від трупів і провести усі заплановані урочистості.

Як повідомив Інтерфакс, разом з Миколою ІІ Президія Верховного суду Російської Федерації визнала також необґрунтовано репресованими й реабілітувала дружину царя Олександру Федорівну та їхніх дітей Ольгу, Тетяну, Марію, Анастасію й Олексія. Слід нагадати, що торік Верховний суд відмовлявся реабілітувати Миколу ІІ й членів його родини.

Як відомо, останній російський імператор Микола ІІ і члени його родини були розстріляні більшовиками в ніч на 17 липня 1918 року.

2008-09-29

Учора, 28 вересня, у Білорусі відбулися вибори до нижньої палати Парламенту

Якщо судити з повідомлень ЗМІ, нічого цікавого там так і не трапилося. Чинний режим зберіг свою монополію на владу, хоча, при цьому, й спробував пограти у демократію, імітуючи чесні демократичні і прозорі вибори. Деякі західні ЗМІ, у тому числі «Wall Street», стверджують, що в білоруських регіонах мало справді демократичних лідерів, гідних підтримки. Твердження хибне хоча б через те, що пересічним білорусам важко оцінити професійні і особисті якості претендентів на здобуття депутатських мандатів. Їм нелегко дізнатись щось більше про кандидатів від опозиції, бо дізнаватись, здебільшого, доводиться лише з офіційних виборчих листівок. У Білорусі, окрім усього, діє мажоритарна виборча система. Саме завдяки їй за підсумками виборів опозиція знову піймала парламентського облизня. Таким чином, 15-20% опозиційно налаштованих білорусів (саме приблизно таким за результатами багатьох соціологічних опитувань є народний рівень довіри до опозиції в Білорусі) на разі не матимуть в нижній палаті Парламенту своїх представників.

Ситуація в сусідній Білорусі є наглядною та повчальною і для багатьох тих наших горе ура-патріотів, які досить активно в останній час почали подавати голос за реанімацію в Україні суто мажоритарної виборчої системи. За такої умови ніщивній руйнації піддалася б не лише вітчизняна партійна система, але й сам інститут демократичних виборів. Про жодну дієву опозицію у Верховній Раді годі й мову було б вести.

Слід нагадати, що в Білорусі в неділю, 28 вересня, пройшли вибори депутатів нижньої Палати представників Національних зборів. У виборах брали участь 264 кандидата у 110 виборчих округах. У деяких округах вибори пройшли на безальтернативній основі. У виборах взяли участь 75,3% виборців.

За останніми даними білоруського ЦВК, жоден із представників опозиції не пройшов у парламент. Вибори в Білорусі не відповідали вимогам ОБСЄ. Такий висновок міститься, за неофіційною інформацією, у підсумковому звіті БДІПЛ ОБСЄ.

2008-09-17

У Чернігові пройшла акція “Ми пам’ятаємо”

Учора в Чернігові біля каменю Борцям за волю України (поблизу Катерининської церкви) відбувся молебень у пам'ять всіх загиблих і переслідуваних в Україні журналістів.

Подія була приурочена до восьмої річниці зникнення відомого українського журналіста Георгія Ґонґадзе. Негода не перешкодила близько двом десяткам чернігівців, серед яких, в основному, були представники “четвертої влади”, прийти з квітами до Каменя, щоб запалити поминальні свічки та цим самим висловити свою солідарність усім загиблим та переслідуваним за всю історію України журналістам. В поминальній акції “Ми пам’ятаємо” взяли участь також представники політичних партій та громадських організацій, які, однак, брали участь в акції як звичайні громадяни і не використовували свою партійну символіку та гасла.

Фоторепортаж автора.


2008-09-16

“Демократична коаліція” почила в бозі

Про це буквально кілька хвилин тому проголосив спікер Верховної Ради України Арсеній Яценюк.
Коаліція у складі БЮТ та НУНС проіснувала десь близько 9,5 місяців. Це був шлюб по розрахунку, а не по любові. Тому він і розпався. Лікарі констатували кому у пацієнта чи не з часу народження коаліції. Усім було це зрозуміло, проте більшість не бажала в це вірити. І ось сталося… Дуже прикро, проте факт: політичні партії та блоки в нашій державі створюються не навколо ідеологічних засад, а заради реалізації особистих амбіцій їх лідерів. Жодна партія не визначає нині модель поведінки свого лідера. Скоріше навпаки, лідер партії нагадує власника корпорації, діяльність якої спрямована на задоволення потреб свого боса. Інтереси ж споживачів для корпорації цікаві лише у тій мірі, наскільки вони співзвучні із запитам власника корпорації.
Якою буде нова коаліція у Верховній Раді? Гадаю ні гіршою і кращою за попередню коаліцію вона не стане. Бардак триватиме доти, поки з політичної арени не зійдуть обличчя, що своїм виглядом і діями давно набили оскомину простому люду. “Новий Вашингтон” (як у Шевченковому “Кобзарі”) рано чи пізно обов’язково з’явиться. Проте, аби не пізно. Бо і держави під назвою Україна скоро може не стати...

Фото: Артема Макаренка

2008-09-12

Сьогодні на 31-й сесії Чернігівської міської ради 5-го скликання чотирьом чернігівцям присвоєні звання "Почесний громадянин міста Чернігова"

Як повідомив відділ зв’язків з громадськістю міської ради, звання присвоєні депутатами за особливі заслуги перед містом. При цьому, начебто, враховувалися і "пропозиції громадськості".
Пропозиції громадськості - це не що інше, як письмові клопотання трудових колективів, громадських організацій, творчих спілок, тощо. Одним словом, все виглядає як за совєтсько-партійних часів. Хто достукався до високих кабінетів, той і отримує привілей і пошану. Про жодну громадську дискусію, експертну оцінку чи суспільне рейтингове голосування тут не йдеться. Цікаво, що політики так само своєю увагою оминули цю тему. Ніякого публічного обговорення при визначенні достойників для отримання звання "Почесний громадянин міста" вони так само не проводили. Хоча, до прикладу, рутинну процедуру обрання секретаря міськради деякі з них нещодавно перетворили майже на інтерактивне шоу. Бо ж, напевно, у цьому разі мова тут йде не стільки про посаду секретаря міської ради, як про ті безмежні можливості, які вона відкриває перед лоббістами по вирішенню земельних питань...
Слід звернути увагу і на наступний момент. Серед почесних громадян зявилося ім’я Єпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Української православної церкви Московського патріархату Амвросія. Рішення присвоїти йому це почесне звання є настільки неоднозначним, що не виключено, що воно зможе викликати невдоволення у вірних Української православної церкви Київського патріархату. Особливо з огляду на суперечки цих двох релігійних конфесій навколо прав власності щодо приміщення Катерининської церкви у Чернігові.

Отже, ось про що повідомив сьогодні відділ зв’язків з громадськістю Чернігівської міської ради.

Зростає когорта Почесних громадян міста Чернігова

Чотирьом чернігівцям сьогодні присвоєно звання "Почесний громадянин міста Чернігова". Відповідне рішення прийнято на 31-й сесії Чернігівської міської ради.

За особливі заслуги перед містом, враховуючи пропозиції громадськості, звання "Почесний громадянин міста Чернігова" присвоєно Єпископу Чернігівському і Новгород-Сіверському Амвросію, заслуженому діячу мистецтв України, керівнику камерного хору ім. Дмитра Бортнянського Любомиру Боднаруку, народному художнику України Володимиру Ємцю та заслуженому працівнику фізичної культури і спорту, заслуженому тренеру України та СРСР, майстру спорту СРСР міжнародного класу, старшому тренеру ДЮСШ "Атлет" Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок "Україна" Олександру Рикову.

Нагадаємо, що звання "Почесний громадянин міста Чернігова" дає право на ряд пільг місцевого значення та отримання матеріальної допомоги. Вручення посвідчень та відповідних відзнак почесним громадянам відбудеться в рамках заходів з відзначення Дня міста та 1100-річчя першої літописної згадки про Чернігів.

Довідково:
Єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій (Андрій Якович Полікопа) народився 20 вересня 1943 року в с. Заливанщина Калинівського р-ну Вінницької області. У 1974 р. закінчив Московську духовну академію та отримав вчений ступінь кандидата богословських наук. У червні 1998 р. став єпископом Новгород-Сіверським, вікарієм Чернігівської єпархії. Після смерті Владики Антонія з 2003 року продовжує його справу.

Стараннями Єпископа Чернігівського і Ніжинського Амвросія тільки в Чернігові за час його правління побудовано п'ять нових храмів, реставруються приміщення єпархії, духовного училища. Співпрацює з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань соціального та просвітницько-виховного характеру, бере активну участь у загальноміських заходах. Сприяє у вихованні молоді, наданні допомоги дітям-сиротам, інвалідам, особам, що знаходяться у місцях позбавлення волі, поширенні паломництва святими місцями Чернігівщини. Користується заслуженим авторитетом серед духовенства, інтелігенції міста. Має орден За заслуги ІІІ ступеня.

Ємець Володимир Володимирович – живописець, Народний художник України. Народився 4 квітня 1938 року в м.Чернігові. Мистецьку освіту здобував у Кишинівському художньому училищі та Київському державному художньому інституті.

Член Спілки художників з 1971 року. У 1988 році удостоєний звання Заслужений художник УРСР, у 1998 році – звання Народного художника України. Працював над створенням та був головою обласної організації Національної спілки художників України, очолював художній музей. Відомий в Україні та за її межами портретист. Створив цілу низку портретів видатних громадських діячів Чернігівщини.

Боднарук Любомир Мирославович – керівник камерного хору ім. Дмитра Бортнянського, Заслужений діяч мистецтв України. Боднарук Л.М. народився 1 червня 1938 року на Тернопільщині у древньому Чорткові. Здобував мистецьку освіту у Чернівецькому музичному училищі та Львівській консерваторії. У 1979 році прибув на роботу до м. Чернігова для створення ансамблю пісні і танцю “Полісся”. У 1984 році був запрошений на роботу до Чернігівського музичного училища ім. Л.М.Ревуцького.

З 1996 року – художній керівник і головний диригент камерного хору ім. Д.С.Бортнянського Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм. Колектив, який очолює Боднарук Л.М., є лауреатом багатьох міжнародних фестивалів і конкурсів. Він постійний учасник престижних фестивалів. Водночас Л.М.Боднарук веде послідовну музично-громадську діяльність. Він є головою обласного відділення хорового товариства ім.М.Леонтовича, ініціював проведення щорічних дитячих хорових фестивалів. Починаючи з 1982 року, він є постійним головним хормейстером творчих звітів майстрів мистецтв і художніх колективів.

Риков Олександр Володимирович – народився 28 червня 1941 року у м. Горлівка Донецької області. З 1985 року – старший тренер ДЮСШ "Атлет" Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок "Україна".

Риков О.В. є ініціатором щорічного проведення в м. Чернігові міжнародних змагань за участю спортсменів з близького і далекого зарубіжжя, міжнародних семінарів з проблем підготовки важкоатлетів високого класу. Визнаний спеціалістом міжнародного рівня, суддя міжнародної категорії, член президії національної Федерації. Нагороджений орденом Андрія Первозванного ІІІ ступеня, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Вихованки тренера Рикова – гордість України і Чернігова, призерки Олімпійських ігор Наталія Скакун та Наталія Давидова.

2008-09-08

Секретар міськради: громада не причому?

Протягом серпня громадський рух Новий Чернігів проводив кампанію Секретар міськради – думка громади.

Як зазначили в своєму прес-релізі організатори опитування “метою кампанії було вивчення думки чернігівців щодо кандидатури на вакантну посаду секретаря міської ради та донесення думки громадськості до міського голови Олександра Соколова. Громадський рух Новий Чернігів висловив також “щире сподівання, що Олександр Володимирович врахує думку громадськості під час висунення кандидатури на посаду секретаря міської ради.


Очевидно, що подібне опитування цікаве у більшій мірі місцевим експертам, депутатам, політикам, ініціаторам цього опитування і аж ніяк не простим чернігівцям. Адже переважна частина жителів обласного центру поняття не має хто саме представляє їхні інтереси в будинку на магістратській. Відомо ж бо, що вибори до міськради відбувалися за закритими партійними виборчими списками, в яких широка громада у кращому випадку могла знати 1-2-х кандидатів у депутати. Викликає певний сумнів, що результати такого рейтингу корисні і для нашого мера. Він, звичайно, подякує ініціаторам опитування за проведену роботу, проте зробить все по-своєму. І буде правий, адже згідно законодавства і регламенту посада секретаря міськради хоч і є стратегічною (особливо у випадку відсутності мера як такого, тоді саме секретар виконує його обов’язки аж до нових виборів), однак, все ж, не настільки цікавою для пересічних громадян. Як відомо, секретар міської ради обирається депутатами зі свого складу і, у першу чергу, відповідає за підготовку сесій. Таким чином це має бути людина, яка б задовольняла більшість депутатів. Іншими словами це має бути не “достойна”, а “компромісна” фігура для переважної більшості фракцій. Отже, людські, ділові, чи, навіть, організаторські якості майбутнього кандидата на цю посаду є другорядними. Чого не скажеш про кандидатів на посади заступників міського голови. Згідно посадових обов’язків саме ці посадовці відповідальні за основні напрямки розвитку і життєдіяльності міста. Проте, щодо цього питання жодних соціологічних досліджень у свій час не проводилось... Отже, яка ж мета даного дослідження? На мій погляд
громадському рухові Новий Чернігів” був цікавим не сам результат, а, як кажуть, процес. Адже через опитування відбувся класичний PR окремих місцевих політиків. У місті працювало кілька команд “піаністів” в завдання яких входило шляхом Інтернет-голосування накручувати результати тих, чи інших депутатів. Зацікавленість же “Нового Чернігова” в особі Володимира Ступака проглядується хоча б з того, що в своєму релізі вони вперто замовчують той факт, що Голець в Інтернет-голосуванні випередив Ступака на кілька голосів. Там вони пишуть, що “за результатами кампанії найбільше голосів чернігівців набрали депутат міської ради від Української народної партії Володимир Ступак та колишній секретар міської ради Віталій Голець”. Хоча більш коректним було б Гольця поставити на перше місце. Володимир Ступак переміг в експертному опитуванні, участь в якому взяли 50 так званих експертів. За усією логікою в рекомендаціях меру “Новий Чернігів” (бажаючи залишитись об’єктивною і неупередженою організацією) мав би запропонувати дві кандидатури. Проте, він цього не зробив. Натомість, Олександру Соколову запропоновано звернути увагу на голову обласної організації Української народної партії Володимира Ступака. Бо “ця кандидатура відповідає тим морально-етичним характеристикам, які необхідні секретарю міської ради, на думку чернігівських громадських лідерів, журналістів, науковців та активних людей міста. Що ж приховується за прагненням “Нового Чернігова” підтримати на посаду секретаря Чернігівської міської ради кандидатуру депутата Володимира Ступака? Гадаю не лише симпатії до нього, як до, без перебільшення, чесного політика. “Новий Чернігів” на чолі зі своїм незмінним лідером відомим бізнесменом Сергієм Кнуренком напередодні можливих дочасних місцевих виборів шукає політичну партію-партнера для об`єднання зусиль при формуванні єдиного виборчого блоку. З огляду на своє позиціонування, як патріотично налаштованого політика, учасника “помаранчевої революції” і колишнього активного члена НУНСу Сергій Кнуренко закономірно шукає ту партію-паровозика, яка, як мінімум, приведе його до міської ради, і, як максимум – підтримає в прагненні вкотре поборотись за крісло міського голови. Що ж, поживемо – побачимо. А зараз, для більш цілісного сприймання матеріалу пропоную прес-реліз громадського руху Новий Чернігів” без скорочень.

"Секретар міськради – думка громади": підсумки кампанії

Протягом серпня громадський рух «Новий Чернігів» проводив кампанію «Секретар міськради – думка громади». Метою кампанії було вивчення думки чернігівців щодо кандидатури на вакантну посаду секретаря міської ради та донесення думки громадськості до міського голови Олександра Соколова. Громадський рух «Новий Чернігів» висловлює щире сподівання, що Олександр Володимирович врахує думку громадськості під час висунення кандидатури на посаду секретаря міської ради.

Тож за результатами кампанії найбільше голосів чернігівців набрали депутат міської ради від Української народної партії Володимир Ступак та колишній секретар міської ради Віталій Голець. За кожного з них проголосували близько третини чернігівців, які взяли участь в голосуванні. Замикає трійку лідерів пункт «Немає достойної кандидатури» з 22 % голосів. Всі інші кандидатури набрали від 2 до 4 % підтримки чернігівців.

Нагадаємо хід кампанії. Спочатку активісти громадського руху «Новий Чернігів» провели опитування серед відомих чернігівських громадських лідерів, журналістів, науковців та активних людей міста. Їм було поставлено запитання: яким професійним, моральним та етичним характеристикам має відповідати кандидат на посаду секретаря міської ради? Також було запропоновано назвати прізвища кандидатів з числа теперішнього складу міської ради, які, на їх думку, відповідають таким вимогам і могли б займати посаду секретаря міської ради Чернігова. Всього було опитано 50 експертів.

За результатами проведеного опитування визначено п’ять найбільш згадуваних характеристик, яким має відповідати претендент на посаду секретаря міської ради. На думку опитаних нами експертів, - це порядність та чесність; економічна та юридична освіта; досвід роботи в органах місцевого самоврядування; патріотизм; авторитетність серед депутатів.

Найбільше голосів під час експертного опитування набрали такі депутати: Ступак Володимир ( 31, 4%), Лебідь В’ячеслав, (20%), Шеремет Олег (20 %), Голець Віталій ( 17,1 % ), Попов Дмитро (11,4 % ), Альохін Едуард та Вінниченко Володимир по 8,5 %. Також 14 % опитаних експертів висловилися за пункт «Немає достойної кандидатури».

Цей список з семи кандидатів був розміщений на головній сторінці сайту «Високий Вал», де кожен читач найпопулярнішого в Чернігові Інтернет-ресурсу протягом місяця зміг проголосувати за громадську кандидатуру на посаду секретаря міської ради. Таким чином, громадськість висловити свою позицію щодо кандидатури на цю посаду.

Громадський рух «Новий Чернігів» закликає міського голову Олександра Соколова, зважити на думу чернігівців при висуненні кандидатури на посаду міського голови. На наш погляд, в цій ситуації, коли депутати міської ради висловили недовіру Віталію Гольцю, єдиною кандидатурою на цю посаду є Володимир Ступак. За нього проголосувала третина чернігівців, за нього віддали свої голови і більшість експертів. Крім того ця кандидатура відповідає тим морально-етичним характеристикам, які необхідні секретарю міської ради, на думку чернігівських громадських лідерів, журналістів, науковців та активних людей міста.

2008-08-29

Офісні асоціації

У моєму офісі розквіт кактус. Я не знаю як він називається. Це щось із тропічних видів кактусів, які полюбляють вологу і, одночасно, добре переносять спеку. Якраз те, що мені потрібно: невибаглива кімнатна рослинність, за якою дуже просто дбати. Коли на кактусі з’явилися пуп’янки майбутніх квітів я зрадів. По-перше, завжди гарно коли тебе оточують квіти, а, по-друге, хотілося трішки похизуватися перед колегами своїм новим талантом квіткаря. І ось, сьогодні, кактус розквіт. Проте, ненадовго. Велика червона квітка, яка нагадувала тюльпан, проіснувала саме стільки часу, скільки мені знадобилось для того, щоб дістати зі шафи фотоапарат та зробити світлину, яку ви бачите. Після чого я зірвав квітку і викинув її подалі від офісу. Ще хвилин 10-15 знадобилося мені щоб побороти нестерпний запах тухлого м'яса, який залишився в кімнаті після зірваної квітки. На цьому, гадаю, моя «кар'єра» квіткаря і закінчилася.

Історія з кактусом асоціативно нагадала мені одного свого колишнього колегу. Перед публікою він так само вмів скласти про себе гарне перше враження. Коли ж знайомство тривало деякий час, то від його вчинків і слів з часом вже тхнуло не менше, аніж від мого кактусу. Цікаво, що не всі одразу це відчували, проте відчувши ніхто з моїх знайомих більше на бажав знати цю людину і стирав його зі своєї пам'яті. Нажаль, не завжди можеш здогадуватись яка квітка розквітне в твоєму ж вазоні...

Фото автора.

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів