2012-12-07

Газеті "Сіверщині" - 20 років! Моє вітання колегам.

За час свого існування «Сіверщина» стала одним із найпопулярніших інформаційних ресурсів Чернігівщини. Вона зарекомендувало себе як авторитетне джерело оперативної та достовірної інформації. Будь-яка тема, освітлювана журналістами, незмінно викликає величезну зацікавленість у читача.

І можна сьогодні з упевненістю говорити, що у вітчизняній журналістиці «Сіверщина» сформувала власні традиції та власний неповторний фірмовий стиль.

Слід відмітити й ту особливість, яка якісно різнить «Сіверщину» від інших регіональних видань, це її послідовність у відстоюванні прав і свобод людини. Тижневик не боїться соціальної відповідальності. Для нього важлива справедливість, заради якої кореспонденти видання нерідко готові ризикувати власним спокоєм і добробутом.

Двадцятирічний ювілей - це привід не лише для гордості за вже зроблене, а й чудова нагода для початку нових проектів і справ. То ж як багаторічний читач «Сіверщини» щиро бажаю її дружному колективу не зупинятись на досягненому. Шукайте нові формати, використовуйте будь-які можливості для того, щоб зробити газету ще більш цікавою і впливовою. Бажаю колегам міцного здоров'я, нових творчих звершень і зростання вдячної аудиторії.

2012-11-25

Порошенко заявив про капітуляцію Roshen


Джерело ілюстрації: texty.org.ua

Близько години тому на facebook Петро Порошенко прокоментував ситуацію навколо продукції компанії Roshen, яка віднедавна русифікувала свою проукцію.

Позиція Порошенка є яскравим прикладом того, як політики, боячись втратити кошти (бойкот продукції Roshen, до якого почали вдаватися українці), йдуть на поступки інтересам своїх виборців-споживачів.
Відомий політик та співвласник Roshen зокрема заявив:

Джерело ілюстрації:
"Кальмиусские вести"
- В мене є правило – не втручатися у діяльність компаній, акціонером яких я є. Це стосується і “Кореспонденту”, і 5 каналу, і Roshen.

Сьогодні Roshen - це не просто бізнес, це один з брендів України в світі.

Питання, які стосуються мови, суверенітету і територіальної цілісності - це державні питання.

Тому я ініціював обговорення цієї теми на Раді директорів корпорації Roshen, в результаті якого мої аргументи були сприйняті: українські товари на українському ринку мають бути українською мовою.

Це так само важливо, як й те, що в Україні має бути єдина державна мова – українська. Це моя позиція: вона була, є і буде незмінною.

2012-11-13

О послевыборном послевкусии


Подведение итогов голосования на прошедших парламентских выборах напомнило мне анекдот про серебряные ложечки, которые после визита Рабиновича в гости то пропадали, то находились... Что-то похожее до недавнего времени происходило и в так называемых проблемных округах Киева, и еще ряда областей Украины. Но в отличие от анекдота, на выборах непонятно как исчезали и потом волшебным образом обретались итоговые протоколы нашего с вами волеизъявления. Правда, в анекдоте найденное столовое серебро никогда не превращались, скажем, в алюминий. А вот протоколы оказывались измененными до неузнаваемости.  По ним аутсайдеры превращались в победители, и наоборот…

Чудесные превращения настолько запутали ситуацию, что даже Центральная Избирательная Комиссия не смогла в ней разобраться и предложила провести повторные выборы в ряде округов. Треть членов ЦИК раскритиковали процесс установления  результатов голосования, назвав выборы наихудшими в новейшей истории Украины. Еще дальше пошла Верховная Рада. Не дожидаясь объявления Центризбиркомом официальных результатов выборов, народные депутаты создали Временную следственную комиссия по вопросам расследования обстоятельств установления результатов выборов в некоторых одномандатных избирательных округах. Одним словом, ситуация с анекдотической, постепенно превратилась в историю с далеко идущими и серьезными для нашей страны последствиями.

2012-11-02

І серцем і розумом. Або як голосували українці

Агітплакат 1964 р.
Будь-які вибори – це своєрідний засіб, за допомогою якого громадяни не тільки обирають владу, але й цим самим ідентифікують власні політичні уподобання. Проте, на етапі політичної самоідентифікації у виборців нерідко  відбувається внутрішній психологічний конфлікт – загострюється суперечка між власними політичними симпатіями та суто меркантильними інтересами. Такий психологічний стан у людини фахівці нерідко характеризують, як "амбівалентний". Він пояснюється психологічною неузгодженістю і суперечливістю кількох одночасно існуючих у особистості почуттєво-емоційних подразників. 

Виходить що, з одного боку виборець віддає свій голос за політичну силу, яка близька його ідеологічним уподобанням, з іншого ж – голосує за кандидата, який хоч і не відповідає його політичним симпатіям, однак підкупляє своїми «чеснотами» (господарник, благодійник, віруюча людина, відмінний сім’янин і т. ін.). Наявність проявів амбівалентних настроїв можна помітити навіть у найрозвинутіших демократіях світу. Проте лише в державах з не до кінця сформованим громадянським суспільством прояви електоральної амбівалентності можуть виявитися доленосними…

Внутрішня дилема вибору між раціональним та ірраціональним на минулих парламентських виборах в Україні виникала повсюдно. Однак змішана виборча система, до якої нас повернули законодавці,  змогла припинити душевні хитання та сумніви багатьох українців, які губилися між вибором голосувати ідейно, чи, скажімо, за пакет гречки. Отримавши можливість одночасно голосувати, як за партію, так і за конкретного кандидата, виборець зміг, певним чином, себе опанувати і проголосувати так, як підказували йому одночасно і серце і розум.

Амбівалентна особистість вітчизняного виборця інтуїтивно спрямовувалася у зміни, без яких вже не мислила свого існування і, одночасно, гарячково чіплялася за минуле. Адже, як сказав класик, «любовь приходит и уходит, а кушать хочется всегда».

2012-10-11

О памятниках

Памятнк погибшим воинам-афганцам
    Ох, и неблагодарное это дело - спорить о вкусах в искусстве. А тем более - об эстетике в монументализме. Всегда найдется тот, кто в этой теме поднаторел больше чем ты. А уж ежели не дай Бог доведется в этой области и с дипломированным специалистом схлестнуться, то от стыда за свое невежество - хоть под землю проваливайся. Так что спорить о достоинствах или же недостатках черниговских памятников я не собираюсь, но некоторыми мыслями все же позволю себе с вами поделиться. Благо формат авторского блога позволяет это сделать.

    Не секрет, что главной особенностью традиции черниговского монументализма всегда была и, в сущности, продолжает оставаться идеологическая составляющая. Как в советскую эпоху, так уже и во времена независимой Украины, памятники у нас принято ставить с назидательной целью. Глядя на такие монументы, мы непременно должны «преклонять голову», «всегда помнить» и «быть благодарными». Не то чтобы таких памятников не должно быть вовсе - просто их количество зашкаливает, а качество оставляет желать лучшего. Со временем все эти творения прекращают нести какую-либо воспитательную функцию, постепенно превращаясь в лишенные художественной ценности образы. Так было во времена СССР, так, к сожалению, нередко происходит и сейчас. Тяга к безвкусной гигантомании на столько прочно въелась в мозги творцов современных «шедевров», что подчас в недоумении задаешься вопросом: а сами-то скульпторы понимают что творят? 



Памятный знак жертвам чернобыльской трагедии
Достаточно взглянуть на такие чудеса современного местечкового монументализма, как памятный знак жертвам чернобыльской трагедии, памятнки погибшим воинам-афганцам, памятник погибшим милиционерам или же – борцам за свободу Украины. Столько обидных прозвищ, как эти творения, наверное, больше не имеет ни одно черниговское изваяние. Часто приходится слышать, что вся беда в нехватке средств. Надо, мол, хотя бы за то, что уже имеем, скульпторам огромное спасибо сказать. Ведь за те гроши, которые им платили (?), трудно ожидать чего-либо стоящего… Неправда! Изваять памятник, которому в этом городе стоять века, для многих скульпторов подчас всегда было и остается быть несбыточной мечтой и огромной честью. Это вам не дыру в асфальте залатать, и не забор покрасить. Это означает навсегда имя свое с именем города связать, обессмертив его своим авторством в бронзе или в камне. Не в деньгах дело и не в их количестве. Порой скромный обелиск для людей милее и дороже любого безвкусного мемориала, в честь какого бы он события или личности не был воздвигнут.

Памятник Т.Г. Шевченко

    И все же в нашем городе есть и приятные исключения. Двадцать лет назад на Валу был установлен памятник Тарасу Григорьевичу Шевченко. Никто не гонит молодоженов в день их свадьбы нести цветы к подножью памятника, а выпускников школ забираться на скамейку к Тарасу, чтобы сфотографироваться с ним. Люди сами идут к Кобзарю. Значит и памятник им нравится. И вот вам еще один пример. Совсем свежий. 2 октября на Валу возле Спасо-Преображенского собора торжественно был открыт памятник благоверному Игорю Ольговичу, князю Черниговскому и Киевскому. Многие черниговцы и гости города с волнением и даже некой тревогой ждали того момента, когда белое покрывало не явило их взору бронзовый образ православного святого.


Памятник благоверному Игорю Ольговичу

    Но, к счастью, их ожидания оправдались. Новый черниговский памятник не только вписался в архитектурный ансамбль древнего Вала, но и сразу же стал еще одной туристической визиткой Чернигова. И уж поверьте мне, в скором времени в нашем городе не останется ни одной семьи, в альбоме которой не оказалось бы фотографии на фоне бронзового Игоря.

Фото Олександра Соломахи

2012-10-05

4 жовтня 2012 року Чернігівське обласне відділення Комітету виборців України у приміщенні експертного клубу «Чиста політика» презентувало журналістам, експертам та учасникам виборчого процесу проект «ВЕБІНАРИ ДЛЯ ВИБОРЦІВ».

Обізнаність виборців – основа демократичних виборів 


4 жовтня Чернігівське обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» презентувало журналістам, експертам та учасникам виборчого процесу проект «Вебінари для виборців», що реалізується за підтримки Координатора ОБСЄ в Україні.

Представники ЧОВ КВУ Тетяна Корж та Ігор Чичкань презентували вебінари, з яких виборці мають можливість отримати корисну інформацію про права виборців та механізми їх захисту, про уточнення списків виборців, про виборчі бюлетені, про особливості голосування «на дому» чи за місцем перебування, про наслідки підкупу виборців і методи запобігання їм, іншу важливу  інформацію. Доповідачі вебінарів: Олександр Черненко, Голова
Правління ВГО «КВУ», політолог, громадський діяч; Олексій Горецький, Голова Рівненської обласної ГО «КВУ», юрист, правозахисник; Сергій Ткаченко, Голова Донецької обласної ГО «КВУ», експерт з виборчих процесів, громадський діяч.

Переглянувши кілька відеосюжетів із тематичних вебінарів, учасники зібрання засперечалися про затребуваність такої форми подачі інформації та погодилися, що проект розрахований на певну цільову аудиторію – небайдужих людей, активних користувачів Інтернету й популярних соціальних мереж. Місцеві експерти й політологи переконані, що через посилення обізнаності виборців у тонкощах виборчого процесу можна сподіватися на проведення в Україні чесних і демократичних виборів.

Отримати інформацію про повний перелік висвітлених питань та скористатися можливістю перегляду тематичних вебінарів можна на сайті «Вибори в Україні» http://www.electioninfo.org.ua/. Крім вебінарів у рамках проекту «Розбудова спроможності в проведенні навчання у виборчому процесі та підвищення обізнаності виборців» на вказаному сайті надаються он-лайн консультації, а також безкоштовні юридичні консультації на «гарячій лінії» КВУ за телефоном (044) 425-21-66.

О. Різенко

2012-10-02

Сьогодні відбулося урочисте відкриття та освячення пам’ятника благовірному Ігорю Ольговичу, князю Чернігівському та Київському

Церемонія відкриття відбулася у Чернігові на території древнього Валу біля Спасо-Преображенського собору. Її початку передувала Божественна літургія, яку відслужив керуючий Чернігівською єпархією Української Православної Церкви архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Владика Амвросій. У молебні та урочистому відкритті пам’ятника взяли участь офіційні особи міста та області а також меценат, голова наглядової ради Балтійської будівельної компанії Ігор Найвальт, російський письменник, дослідник історії слов’янства Юрій Сбітнєв та автор скульптури Карен Саркісов.

Спасо-Преображенський собор – найстаріший християнський храм,
який зберігся в Україні, і єдиний на Лівобережжі України
пам'ятник монументальної кам'яної архітектури періоду
розквіту Київської Русі. Був закладений в 1033-1034 рр.
чернігівським князем Мстиславом (брат Ярослава Мудрого)
на місці дерев'яної церкви
(у свою чергу була зведена на місці язичницького капища).
 
 
Керуючий Чернігівською єпархією Української Православної Церкви архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Владика Амвросій
меценат, голова наглядової ради Балтійської будівельної компанії Ігор Найвальт
письменник, дослідник історії слов’янства Юрій Сбітнєв
скульптор Карен Саркісов
 
 
 
Академічний камерний хор ім. Д. Бортнянського — український хоровий колектив при Чернігівський філармонії. Створений 1996 року, носить ім'я українського композитора Дмитра Бортнянського.
 
 
Ігор Ольгович (? — 19 вересня 1147) — руський князь з роду Ольговичів, династії Рюриковичів. У хрещенні — Георгій. Син чернігівського князя Олега Святославича. Князь путивльський (1127—1142), берестейсько-дорогичинський (1142—1146), великий князь київський (2 серпня — 12 серпня 1146). Володів уділами з центрами у Юр'єві, Городці-Остерському та Рогачеві. 1146 року був змушений прийняти чернецтво у Київському Федорівському монастирі. 1147 року убитий киянами в помсту ненависному роду Ольговичів. У православній церкві вшановується святим в лику благовірного.
 
 
 
 
 
 
 Фото Олександра Соломахи

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів