2017-08-16

Як я в дитинстві партизанив

Пам`ятаю свою першу в житті двійку. То було в 3 класі. Я просто забув вивчити вірш, за що й був покараний вчителем.

Перед батьками мені було так соромно, що після школи додому я не пішов. Вирішив, що нормальному життю моєму прийшов кінець і йти мені тепер, як казала вчителька, лише "по наклонній") Я не дуже розумів, що означає йти по наклонній, але відчував, що додому мені вороття вже не буде, бо таким двієчникам як я, в нормальних родинах не місце. То ж до самої пізньої ночі я вештався де прийдеться, аж поки голод і холод не змусили мене задуматись про нічліг. Врешті, вирішив я переночувати в своєї бабусі (все ж не вдома).

На дворі було по-осінньому мрячно і темно, гавкали собаки, поодинокі перехожі здивовано дивилися на мене і мій портфель, але ніхто не зупиняв і нічого не запитував. Я відчував себе партизаном, що через вороже оточення пробирається на явочну квартиру. Я розумів, що бабусиних розпитувань мені не уникнути, тож для свого вчинку придумав навіть якусь, як мені здавалося, правдоподібну легенду… На мій дзвінок у двері відкрила не бабуся, а мій батько, який вже чекав на мене. І я зрозумів, що явку провалено.

2017-08-14

Знаходжусь під емоціями

Задаватися недобре, і все ж...))) Отримав поштою неймовірні подарунки від легендарного Віктора Суворова (Володимира Різуна).


Про моральних авторитетів

Немає нічого гіршого, ніж розчаровуватися в тих, кого ще недавно так палко любив, вірив або цінував. Хоч у мистецтві, хоч у реальному житті - без різниці - це завжди прикро і болісно. І заслуги вчорашні ніколи не зможуть виправдати зроблене чи сказане сьогодні. Я дуже обережно завжди ставлюся до вибору моральних авторитетів, яким для мене завжди були Pink Floyd. Їхня "Стіна" зробила не менше, ніж сотні політиків, чиї зусилля були спрямовані на знищення тоталітаризму в СССР. Я навіть не говорю про мистецьку цінність гурту та їхнє заслужене місце в сонмі славетних рок-музикантів... Аж тут раптом заява одного із "пінків" Роджера Вотерса про "послідовного Путіна". Старий або російської горілки перепив, або з глузду з`їхав. Сподіватимуся, що все ж перепив і скоро протверезіє...

2017-07-16

Ось такий от зв`язок поколінь))

Каюсь, але днями мимоволі випадково підслухав розмову двох пенсіонерів. Аби й не хотів підслухати, та мусив. Бо через поганий слух одного із них обидва чоловіки вели дискусію надто гучно і чути їх міг кожен хто у цей час за сусіднім столиком кафетерію в "Голівуді" пив чай чи каву.
Як з`ясувалося, пенсіонери (а їм на вигляд було близько 70-75ти років) не сварилися, а просто обговорювали свої враження від... серіалу "Картковий будинок".
З їхньої бесіди було зрозуміло, що на цей серіал їх "підсадили" онуки і вони його не просто дивляться, а ще й з нетерпінням очікують на нові сезони.

2017-07-04

Сміття буває цікавим

На земляних розвалах котловану під один із фонтанів, що у сквері Богдана Хмельницького, знайшов порцелянові черепки чотирьох блюдець від чайного сервісу. Скажу одразу: нічого особливого, жодного інтересу, на перший погляд, знахідка не становить. Сміття, одним словом... Але для загального розуміння довоєнного життя і побуту чернігівців цей посуд видався мені чомусь цікавим. Почав розбиратися. 

Насамперед, з’ясував, що це залишки дешевого домашнього начиння, яке разом із жилими і господарськими приміщеннями було знищено влітку 1941 року у наслідок одного із авіа нальотів на Чернігів німецької авіації. Посуд містить сліди від пожежі - кіптява, яка навіть сучасними миючими засобами не відмивається. Блюдця прикрашені простеньким, невиразний і місцями неохайним блакитним орнаментом. Ще раз повторюсь: нічого особливого чи привабливого… А ось зворотна сторона блюдець нам більш цікава. Там знаходяться характерні клейма Мархльовського Порцелянового завод ім. Фелікса Яковича Кона, що і до нині випускає свою продукцію в селищі Довбиш Баранівського району на Житомирщині. На початку 1980-х років завод об'єднався з Полонським порцеляновим заводом і нині існує під назвою ТОВ "Корал" "Довбиський фарфоровий завод".

2017-07-01

Ну й "таланить" мені останнім часом на знахідки у чернігівському сквері Богдана Хмельницького… За нинішній тиждень - друга граната!




Минулого понеділка – залишки ручної гранати Дьяконова зразка 1933 року (про що я вже писав на ФБ). А сьогодні - радянська ручна граната Ф-1 зразка 1939 р., більш відома як "лимонка".
Прогулюючись вдень сквером Хмельницького, не міг не звернути увагу на земляний відвал від котловану для фонтану, що там будується. Все-таки маю перший диплом історика, який не дає так просто спокійно пройти повз  історичне «сміття»)
Серед залишків битої цегли і довоєнного скла мою увагу привернула до себе річ, що за всіма ознаками нагадувала бойову гранату. Особливу тривогу викликало те, що граната була із запалом. Вже покійний мій викладач археології Володимир Коваленко в таких випадках колись навчав нас студентів: «Якомога подалі сховайте свою професійну цікавість і негайно викликайте спеціалістів у погонах!». Саме так я і вчинив, викликавши на місце знахідки поліцію. 

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів