Про градусникову свідомість, або «Back in the USSR»

Аби зрозуміти, що діється на Донбасі, треба передивитися фільм режисера Володимира Хотиненка «Дзеркало для героя» за мотивами однойменної повісті Святослава Рибаса. Саме фільм, а не книга, є важливим для розуміння свідомості людей, які до цього часу продовжують гордо називати себе «радянськими». Фільм виявився пророчим, але про це пізніше. Спочатку про сюжет.

У стрічці двоє чоловіків — Сергій Пшеничний та Андрій Нємчинов — дивним чином подорожують у часі. А саме — потрапляють у 1949 рік до маленького шахтарського містечка, де минуло дитинство Андрія і де ось-ось мав народитися Сергій. Обидва чоловіки не просто потрапляють у минуле, а й застрягають там в одному конкретному дні — 8 травня. Як і в американській комедії «День бабака», їм доводиться безкінечну кількість разів цей день проживати наново.

Спочатку чоловіків тішить можливість спілкуватися зі своїми ще молодими рідними, спостерігати за життям у місті, розважатися. Але згодом це їм набридає, адже кожного наступного ранку все починається знову, і будь-які зусилля, аби щось змінити, виявляються марними. Безсилля й розпач охоплюють чоловіків… Суспільство, за яким вони вже не пасивно спостерігають, а намагаються хоч якось на нього вплинути, починає лякати чоловіків своєю жорстокістю й безглуздістю. «Они не помнят ничего! Ни добра, ни зла. Как градусник! Стряхнул — и нет ничего…», — обурюється один з героїв фільму.

Сергій і Андрій намагаються вирватися з часової пастки, але це їм ніяк не вдається. Лише втративши будь-яку надію на повернення у свій час, де вже вирують горбачовська перебудова, гласність і демократія, припинивши турбуватися лише про своє особисте, чоловіки отримують шанс на повернення.


Слід зазначити, що кінострічка певною мірою виявилася пророчою для тритисячного селища Боково-Платового, що неподалік від Антрацита на Луганщині. Саме в цьому шахтарському містечку в далекому 1987 році Свердловська кіностудія знімала кіно й аж ніяк не здогадувалася, що мине неповних тридцять років і зовсім не кіношні герої, а все БоковоПлатове здійснить своєрідну подорож у часі. Нині цей населений пункт контролюється так званою самопроголошеною Луганською Народною Республікою, яка намагається реінкарнувати СРСР на підконтрольній їй території.

Як і головні герої стрічки, втрапив у радянську часову пастку й режисер фільму Володимир Хотиненко. 11 березня 2014 року він став одним з тих діячів культури Російської Федерації, хто підписав сумнозвісне звернення на підтримку політики президента РФ Володимира Путіна щодо України і в Криму. Однак, на відміну від персонажів кіно, які мимоволі й проти власної волі потрапили в халепу, Хотиненко свій вибір зробив цілком свідомо. Така от іронія долі.

Олександр СОЛОМАХА спеціально для "Світ-інфо"