Суботник, чи толока? Або чи так вже й важливі терміни

Наступної суботи, тобто 11 квітня, в Чернігові відбудеться суботник. Принаймні так називається те дійство, про яке заявила міська влада, проголошуючи квітень місяцем благоустрою Чернігова. Для тих, чия юність та молодість припала на часи СРСР, ті добре пам’ятають, що суботник завжди був невід’ємним ідеологічним атрибутом тоталітарної системи, коріння якого сягає в далекі 20-ті роки минулого сторіччя. Під бравурні комуністичні марші та абстрактні гасла мільйони радянських громадян мали своєю безоплатною працею створювати добробут держави, якій нерідко було начхати на саму людину. У ті часи суботник називали комуністичним та ленінським, цим самим підкреслюючи, що саме вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов-Ленін стоїть у його витоках. За традицією суботник проводили два рази на рік: напередодні святкування 22 квітня дня народження Леніна, та напередодні 7 листопада – чергових роковин Жовтневої революції.

Вільна інтернет-енциклопедія Wikipedia тлумачить термін «суботник», як свідому організовану безкоштовну працю на добробут суспільства у вільний від роботи час, у вихідні (звідки власне й походить назва). Проте, в українській традиції існує інше слово, що має тотожний зміст. Це слово толо́ка. З давніх-давен українці гуртуються щоб навести порядок на своїй вулиці, в своєму селі, чи місті. Іноді толоку, як повідомляє та ж Wikipedia, використовували для проведення громадських робіт (будування церков, шкіл, читалень, доріг тощо). При цьому толока ніколи не несла на собі жодного політичного навантаження і не виправдовувалася гучними гаслами. То ж чи не варто нарешті розпрощатися з сумнівною практикою використання термінології недавнього тоталітарного минулого й повернутись до традицій, що мають глибоке національне коріння?