2009-04-30

Звіт за підсумками моніторингу КВУ стану політичних сил в Україні напередодні виборчої кампанії

В українській політиці та державному управлінні політичні партії відіграють виключно важливу роль. В найближчі два роки перед політичними партіями постають нові глобальні завдання – вибори Президента, місцевих рад, можливі дострокові вибори народних депутатів України.

Комітет виборців України – всеукраїнська громадська організація, котра вже не перший рік проводить загальнонаціональні моніторинги демократичних інституцій в Україні.
Протягом першої половини квітня 2009 року КВУ провів моніторинг стану політичних партій в Україні. Метою дослідження було з‘ясувати чи відповідає рівень розвитку партійної системи новим викликам і завданням. Предметом моніторингу був стан діючих політичних сил в Україні, їх потужність, рівень внутріпартійної демократії та залежність від зовнішніх впливів, рейтинг та готовність до майбутніх виборчих кампаній. Об‘єктом дослідження стали як політичні партії, так і партійні блоки або громадські рухи, які претендують на боротьбу за владу.

Моніторинг складався з двох частин: дослідження обласних осередків КВУ та експертного опитування. Опитування було проведене 10-16 квітня 2009 року. Було опитано 101 експерт, 90 з яких представляють регіони України. Регіональні експерти давали оцінку саме обласним осередкам партій. Політичні сили оцінювалися за 5-тибальною шкалою, де 1 – «мінімальний» рівень, 5 – «максимальний».

За підсумками моніторингу КВУ констатує:

• Традиційна партійна палітра в Україні знаходиться в процесі переформатування. Великі і відомі політичні утворення поволі втрачають популярність та страждають від внутрішніх суперечностей. Їх нездатність впоратися з економічною та політичною кризою, боротьба за владу та повноваження заради самої влади призвела до «втоми» виборця. В країні існує суспільний запит на ротацію політичних еліт, тому у нових політичних сил позитивна динаміка розвитку і популярності.

• Всі політичні сили почали підготовку до сезону великих виборів. На сьогодні до 10 політичних мережевих структур проводять активну роботу: виїзди лідерів до регіонів, робота зі ЗМІ, формування виборчих штабів. Якщо найближчі парламентські вибори відбудуться протягом року, то навіть за діючої виборчої системи до парламенту мають шанси пройти 6-8 політичних партій та блоків. У разі запровадження системи «відкритих списків» разом з тим якісно оновиться склад фракцій вже існуючих політичних сил.

• Поява нових політичних сил відповідає очікуванням виборців, тому нові проекти були сприйняті з певним зацікавленням, що дозволило цим проектам отримати стартові рейтингові показники. Однак нові політичні сили ще не здобули стійких прихильників, тому їм потрібно зосередитись на розбудові розгалужених мереж і донесення своїх ідей безпосередньо до виборця.

• Діюча виборча система привела до перетворення багатьох політичних партій в закриті корпоративні структури з відсутністю внутрішньої демократії та зруйнованими зв’язками з виборцями. Ідеологічна складова в партіях практично не впливає на прийняття рішень керівництвом партій.

• З появою загрози дострокових парламентських та наближенням місцевих виборів посилилася внутріпартійна боротьба за вплив та ресурси. Часто це призводить до гучних скандалів та іміджевих втрат політичних сил. Найбільше ця проблема стосується великих партій та блоків.

• Жодна з існуючих політичних сил не володіє абсолютною монополією на адміністративний та медійний ресурси. Більшість з партій, за наявності мінімального рейтингу, не відчувають дефіциту матеріальних ресурсів.

За підсумками моніторингу КВУ рекомендує:

• Змінити виборчу систему на виборах народних депутатів та до органів місцевого самоврядування. На парламентських виборах запровадити систему відкритих регіональних списків, а на місцевих виборах повернутися до мажоритарної системи.

• Потрібно врегулювати створення виборчих блоків. Варто встановити різні прохідні бар‘єри для партій та блоків та відмовитись від використання іменних блоків хоча б на тих виборах, де сам носій «брендового» імені не є кандидатом.

• У виборчому законодавстві передбачити більш жорсткі умови участі політичних сил у виборах. Зокрема, зобов‘язати учасників виборів забезпечити представництво у переважній більшості виборчих комісій.

• Посилити внутріпартійну демократію та участь рядових партійців у прийнятті партійних рішень. Запровадити внутріпартійні рейтингові голосування або «праймеріз» для оцінки діяльності лідерів політичних сил та представників цих сил у владі.

• Підвищити прозорість фінансування політичних сил, політичним партіям публікувати річні фінансові звіти.


Оцінка стану та діяльності політичних сил в Україні
(в дослідженні використані дані експертного опитування КВУ, де політичні сили оцінювалися за 5-тибальною шкалою. 1 – «мінімальний» рівень, 5 – «максимальний»)

Партія регіонів
Станом на весну 2009 року «Партія регіонів» залишається найбільш структурованою, організованою і найбільш рейтинговою політичною силою. Представництво Партії Регіонів у виконавчій владі експерти оцінили як достатнє (2.6), не зважаючи на те, що ПР перебуває в опозиції. Це частково пояснюється тим, що в базових для ПР областях органи виконавчої влади повністю взаємодіють з місцевими елітами і навіть перебувають під їх контролем.
Партія Регіонів має найбільшу фракцію у Верховній Раді України та широко представлена в органах місцевого самоврядування по всій Україні (3.4), в першу чергу за рахунок східних та південних областей.
Перебування Партії регіонів в опозиції дозволило уникнути суттєвих рейтингових втрат. І хоч загальноукраїнський рейтинг підтримки ПР дещо знизився, він залишається найвищим в Україні (3.5). Як не дивно, найбільше зниження рейтингу ПР спостерігається в «базових» регіонах (в Луганську за півроку рейтинг ПР опустився на 6%), в той час, як в Центрі, Півночі і частково на Заході спостерігається незначна позитивна динаміка.
Партія регіонів залишається найбільш розгалуженою структурою з достатнім матеріально технічним забезпеченням (3.9). Офіси ПР є в кожному обласному центрі і в більшості районних центрів України. Фінансування здійснюється як централізовано, так і за рахунок місцевого бізнесу. Діяльність Партії регіонів широко висвітлюється в ЗМІ (3.3). Окрім партійної преси (а партійні газети видаються в більшості областей Україні), представники ПР контролюють низку впливових мас-медіа. Також ПР практикує публікацію «замовних» матеріалів ЗМІ.
Залежність ПР від загальноукраїнських та місцевих фінансово-промислових груп експерти оцінили якнайвище (4). Саме боротьба різних угрупувань за вплив в партії в центрі і на місцях спричинила до високого рівня конфліктності в середині ПР (2.5). Деякі скандали стали публічними: вихід з партії Тараса Чорновола і Василя Грицака, обмін різкими заявами між Борисом Колесниковим і Дмитром Табачником та Борисом Колесниковим та Володимиром Льовочкіним, конфлікт в Кримському республіканському та Київському обласному осередку ПР – все свідчить, що партія вже не така монолітна, як була колись.
Також в ПР існує і низка прихованих суперечностей, які з часом можуть «вибухнути». Не виключений перехід відомих «регіоналів» до інших політичних сил, насамперед, Блоку Юлії Тимошенко, «Єдиного центру», «Нової України», Блоку Литвина або Арсенія Яценюка.

Дніпропетровська область.
В області існують напружені стосунки між голова Дніпропетровської обласної організації ПР Олегом Царьовим, який користується особистою протекцією лідера партії Віктора Януковича з однопартійцями з Кривого Рогу батьком та сином Вілкулами, які входять до так-званої „групи Ахметова” в ПР.

Донецька область.
Керівництвом промислових підприємств, що належать бізнесмену Ринату .Ахметову була проігнорована акція Партії Регіонів “Криза-Стоп. Владу у відставку”, а завдання партії з мобілізації учасників мітингу в Донецьку виконувались підкреслено формально. Це дало підстави місцевим експертам стверджувати про зближення позицій Ахметова і Тимошенко.

Луганська область.
Високий рівень конфліктності спостерігається як на рівні обласної організації, який проходить по лінії Олександр Єфремов – Валентин Ландик, так і на рівні міст. Після 2006 року не було жодних позачергових виборів, де б не були присутні по кілька протидіючих один одному кандидатів-регіоналів.

Черкаська область.
Канівська районна партійна організація під керівництвом С. Мороза в повному складі вийшла з ПР, ліквідувала районну парторганізацію як зареєстрований осередок разом з первинними організаціями в сільських радах. Це стало наслідком непрозорого і недемократичного процесу зміни обласного керівництва парторганізації. Не виключені подібні демарші в інших «районках». Після зміни керівництва обласної та Черкаської міської парторганізацій залишилась велика кількість «ображених» функціонерів та депутатів місцевих рад.

Перебуваючи в опозиції Партія регіонів залишається найбільш політично активною (3.2) – в першу чергу через роботу у Верховній Раді та організацію акцій протесту. Також ПР намагається брати участь у більшості місцевих довиборів. Однак, не зважаючи на успіх у виборах Тернопільської обласної ради, ПР залишається партією, популярність якої обмежується колькома областями. Це зайвий раз підтвердила організація акцій «Криза – стоп». Найбільш чисельний мітинг був в Донецьку, в інших областях акції фактично провалились.

Не зважаючи на це, експерти високо оцінили готовність Партії регіонів до проведення виборчої кампанії (3.7). Під час виборів ПР буде робити ставку на безпосередню роботу з виборцями, матеріальне стимулювання членів виборчих комісій. Не виключене застосування адмінресурусу в окремих регіонах та підкуп виборців.

Блок Юлії Тимошенко
Блоку Юлій Тимошенко найбільше сьогодні притаманне визначення «партія влади». Сукупне представництво БЮТ у органах виконавчої влади (3.1) та місцевого самоврядування (3.8) найбільше серед усіх політичних сил. БЮТ має найкраще з усіх партій матеріально-технічне забезпечення і розгалужену мережу (4.1). Але експерти оцінювали формальну приналежність місцевих депутатів та міських голів до БЮТ, хоч в багатьох місцевих радах та обласних осередках блоку високий рівень внутрішніх партійних конфліктів.
Наявність суперечностей в середині самого блоку була оцінена досить високо (2.5). На центральному рівні відомі конфлікти пов‘язані з відставкою міністра фінансів Віктора Пинзеника, «особлива думка» по деяких питання віце-спікера Миколи Томенка або незалежна від «генеральної лінії» партії поведінка так-званої «групи Портнова». Подібна ситуація спостерігається і в обласних осередках в БЮТ, де існує багато прихованих і неприхованих конфліктів.

Сумська область.
В області існує прихований конфлікт між головою обласної ради від БЮТ В’ячеславом Шапошником головою обласного осередку БЮТ Іваном Сідельником. Саме Сідельника експерти вважають ініціатором спроб відставки одно партійця з посади голови обласної ради.

Вінницька область.
у вінницькій міській раді фракція БЮТ розколота на 2 частини: одна (більшість) орієнтується на співпрацю з міським головою Гройсманом, інша репрезентує інтереси бізнесменів братів Ткачуків.

Чернігівська область.
Існує певне протистояння, незгода в поглядах на кадрову політику між народними депутатами від БЮТ Олегом Ляшком з одного боку та з іншого боку Іваном Куровським та Борисом Шияновим. Таке загострення інтересів найяскравіше проявилося минулого року, коли за ініціативи Ляшка частина старих партійних функціонерів та депутатів від БЮТ були вигнані з партії. А потім деякі з них, знайшовши захист у Шиянова і Куровського були поновлена в рядах партії.

Чернівецька область
У БЮТ триває конфлікт між керівництвом обласного осередку та групою депутатів обласної ради від Чернівців і Глибоцького району. Причина конфлікту – спроба Держмитслужби ліквідувати Вадул-Сіретську митницю та звільнити її керівника, депутата облради Миколу Салагора. Керівника БЮТ, народного депутата Петра Гасюка група депутатів звинуватила в усуненні від цього конфлікту. Сам Петро Гасюк стверджує, що його опоненти – меркантильні люди, які хотіли, щоби він вирішував їх бізнесові потреби. У лютому 2009 року невідомі особи спалили автомобіль депутата облради від БЮТ Ігора Жижияна – прихильника П. Гасюка. У причетності до підпалу він запідозрив депутата облради від БЮТ Віктора Довганича (відповідно, той усе заперечує і звинувачує «колегу» у спробі дешевого піару).

Окрім внутрішніх конфліктів в різних областях у БЮТ складаються непрості стосунки з партнерами по коаліції. Як і у Верховній Раді у місцевих радах нерідко спостерігаються спільні голосування фракції БЮТ з Партією Регіонів та КПУ. А голосування БЮТ за відставку міністра зовнішніх справ Володимира Огризка призвело до розриву коаліції з «Нашою Україною» у Львівській та Івано-Франківських обласних радах.

Все це не могло не позначитися на рівні підтримки Блоку Юлії Тимошенко. Експерти оцінили рейтингові показники БЮТ на рівні 3.3. БЮТ так і не розширив коло своїх прихильників на Сході та Півдні, хоч поволі почав втрачати підтримку в західних регіонах.

Це відбувається не зважаючи на те, що БЮТ також має найкраще з усіх партій представлення у ЗМІ (3.7) – Блоку симпатизують низка впливових регіональних медіа, інформаційна служба БЮТ практикує розміщення «замовних» іміджевих матеріалів. Також БЮТ активно поширює свої ідеї через коментарі лояльних до Блоку експертів.

Залежність БЮТ від фінансово-промислових груп була оцінена експертами на рівні 3.8 (друге місце після Партії регіонів).В той же час, усвідомлюючи зниження рейтингу БЮТ багато представників бізнес-еліти в центрі та на місцях починають переорієнтовуватись на інші політичні сили.

Народний Союз Наша Україна
Протягом останнього року НСНУ знаходиться у стані стагнації – обласні осередки практично не фінансувалися з центру, значна їх частина просто не функціонувала. Матеріально-технічне забезпечення партії за оцінками експертів знаходиться на рівні 2.3, а політична активність - на рівні 1.8. Хоч партія і досі має високе представництво в органах виконавчої влади (3.2) та місцевого самоврядування (3), це представництво носить формальний характер. Більшість чиновників або місцевих депутатів – членів НСНУ намагаються не афішувати свою приналежність до партії і намагаються переорієнтуватися на інші політичні сили. Рейтингові показники НУНС становлять 1.9 за 5-тибальною шкалою.

Повернення Романа Безсмертного до управління партією може частково виправити ситуацію, але на сьогодні в НУНС найвищий рівень внутрішніх суперечностей – 3 і тенденції до покращення ситуації поки-що не спостерігається. Також у НУНС високий рівень залежності від фінансово-промислових груп (3.2), більшість з яких вже не пов‘язують своє майбутнє з цією партією. Тому стан готовності партії до виборчої кампанії експерти оцінили досить низько -2 і отримати пристойний результат на виборах НСНУ буде проблематично.

Блок Володимира Литвина (Народна партія України).
Політична сила, яку очолює спікер Верховної Ради України, має достатнє представництво в органах виконавчої влади (2.1). До неї належить кілька голів обласних та районних адміністрацій або їх заступники. На такому ж рівні БЛ представлений і в органах місцевого самоврядування (2.2) – невеликі фракції від цього блоку є в більшій половині місцевих рад. По рейтингу популярності Блок Литвина знаходиться на четвертому місці (2.2).

Матеріально-технічне забезпечення та структуру Блоку Литвина експерти оцінили на рівні 2.6, а політичну активність на 2. Блок Литвина достатньо присутній у ЗМІ (2.4), в першу чергу завдяки посаді свого лідера та розміщенню іміджевих матеріалів.

Політична сила Голови Верховної Ради доволі монолітна, рівень конфліктності тут один з найнижчих – 1.4, однак залежність від фінансово-промислових груп є високою – 3. Блок Литвина сьогодні готовий до проведення виборчої кампанії (2.7), а структура працює в режимі наближеному до роботи вертикалі виборчих штабів.

«Народна Самооборона»
«Народна самооборона» створювалась як протестний громадсько-політичний рух напередодні позачергових виборів народних депутатів у 2007 році. В 2009 році «НС» вже оформилась як партія, фактично ставши правонаступницею партії «Вперед, Україно!». Однак стати повноцінною самостійною політичною силою «НС» за 2 роки так не спромоглася.

У «Народної самооборони» незначне представництво у органах виконавчої влади (1.5) та у радах всіх рівнів (1.4). Експерти досить низько оцінили мережу осередків (1.5), політичну активність (1.3) та представлення «самооборони» у ЗМІ (1.4).

Все це позначилося на втраті рейтингу, основою якого була, в першу чергу, популярність лідера. Сьогодні рівень популярності «НС» експерти оцінили в 1.4 бали. Оцінка готовності «НС» до виборів залишається однією з найнижчих – 1.6. Про самостійну і результативною участь у виборах «Народної самооборони» зараз не доводиться говорити, тому народні депутати, що прийшли до ВР за квотою «Народної самооборони» не поспішають вступати до новоствореної партії з такою назвою. Скоріше за все «НС» стане однією зі складових Блоку Юлії Тимошенко, а окремі політики з «НС» пов‘яжуть своє політичне майбутнє з іншими політичними силами.

«Єдиний центр»
Політична партія «Єдиний центр» створювалася, як політичний проект, куди увійшли політики, які орієнтуються на президента Віктора Ющенко. Основним поштовхом до створення «Єдиного центру» стала криза в президентській партії Народний Союз Наша Україна. Відтак, партія має чимале представництво в органах виконавчої влади (2.4) до її лав належать кілька голів та заступників обласних і районних державних адміністрацій. Оскільки партія не брала участь у минулих виборах, то її присутність у радах різних рівнів невисока (1.8).

За короткий час «Єдиний центр» розбудував розгалужену структуру з дуже достатнім матеріально-технічним забезпеченням (2.9). Партія розбудовувалась за рахунок колишніх членів Народного Союзу Наша Україна, Партії промисловців і підприємців України та чинників виконавчої вертикалі.

«Єдиний центр» веде системну роботу з засобами масової інформації та видає власну газету. В регіонах, де «ЄЦ» очолюють місцеві чиновники, використовується ресурс державних ЗМІ. Тому медійна присутність «Єдиного центру» вища середнього (2.6). «ЄЦ» веде помітну політичну діяльність (2.0). Партія провела кілька акцій в регіонах та бере участь у всіх місцевих позачергових виборах аж до виборів сільських голів. Як і у всіх нових партій, в «Єдиного центру» низький рівень внутрішніх суперечностей (1.6). Хоча нещодавно надбанням громадськості стали непорозуміння керівництва партії з головою Дніпропетровської ОДА Віктором Бондаром, а також конфлікт з керівником кримської організації «ЄЦ» Сергієм Куніциним.

Не зважаючи на розвинуту і забезпечену структуру у «Єдиного центу» доволі низькі рейтингові показники (1.5), а значна частина експертів відмітила високу залежність «ЄЦ» від фінансово-промислових груп (3.0). Постійна участь у місцевих виборчих кампаніях і широка мережа осередків дозволили експертам високо оцінити технологічну готовність «Єдиного центру» до проведення загальнонаціональної виборчої кампанії (3.0)

Комуністична партія України.
Комуністична партія України є однією з найстарших українських партій, яка досі залишається у «вищій лізі» української політики. Економічна криза і розчарування в провладних партіях навіть дещо підвищили популярність КПУ (2.1). Наприклад, у Луганській області рейтинг партії за півроку виріс на 4 відсотки.

Оскільки КПУ перебуває в опозиції, то вона практично не має представництва у виконавчій владі (1.5), хоч в останнім часом КПУ або близькі до неї політики отримали низку посад у державних відомствах. Але багатьох місцевих радах Сходу і Півдня комуністи представлені на належному рівні (1.8).

Комуністична партія України має розгалужену мережу з достатнім для її функціонування матеріально-технічним забезпеченням (2.4). Політичну активність КПУ експерти оцінили порівняно високо – 2.3. В першу чергу через проведення акцій протесту проти діючої влади.

Не зважаючи на невисокий рівень представлення КПУ в ЗМІ (1.8), інформаційна політика партії здійснюється зараз з застосуванням сучасних технологій «піару». В окремих регіонах навіть спостерігається розміщення «замовних» матеріалів про КПУ в ЗМІ, хоча це не носить системного характеру.

Комуністична партії України залишається найменш схильною до внутрішніх конфліктів (1.4), але в останні місяці публічними стали непорозуміння між лідером КПУ Петром Симоненком та керівником Кримського рескому партії Леонідом Грачем.

Доволі низько експерти оцінили залежність КПУ від фінансово-промислових груп (1.8), однак ця оцінка могла бути ще нижчою, якби не було синхронних голосувань фракції комуністів разом з Блоком Юлії Тимошенко по принципових питаннях.

Спираючись на свій стійкий електорат та велику мережу активістів КПУ постійно перебуває в стані підвищеної готовності до виборів (2.7)

Всеукраїнська об‘єднання «Свобода»
Формально партія «Свобода» існує давно, але помітну діяльність вона почала вести лише кілька років. Локальні успіхи на місцевих виборах у 2006 році та вражаючий результат позачергових виборах в Тернопільську обласну раду привели до того, що «Свобода» має непогане представництво в органах місцевого самоврядування переважно на Західній Україні (1.8).

В останні роки «Свобода» значно посилила розбудову та забезпечення своєї структури (1.9). Відділення партії функціонують у всіх регіонах, а політична діяльність ведеться навіть в областях, які не є базовими для цієї сили. Зокрема, в Луганській або Дніпропетровській областях. Постійно провчаться помітні та резонансні акції: кампанії по знищенню пам’ятників тоталітаризму в регіоні, захисту інтересів малого бізнесу тощо. Тому експерти високо оцінили політичну активність цієї партії – 2.2.

Така активність на фоні занепаду інших пертій національно-демократичного спрямування забезпечує «Свободі» позитивну рейтингову динаміку. Популярність партії експерти оцінили в 1.8 балів. В той же час частина експертів висловила припущення, що така активність пов‘язана з підтримкою партії фінансово-промисловими групами. Залежність від таких груп була оцінена на рівні 1.9.

Участь «Свободи» в тернопільських виборах засвідчила, що партія готова до ведення успішних кампаній - 2.4 бали.

Політична сила Арсенія Яценюка «Фронт змін»
«Фронт змін» на сьогодні позиціонує себе, як громадський рух, однак більшістю експертів він сприймається як політична сила, на яку спиратиметься Арсеній Яценюк у майбутній виборчій кампанії. Розбудова структури розпочалася лише у 2009 році і зараз знаходиться в активній фазі. Відтак ця політична сила практично не представлена в органах виконавчої влади (1.2) та місцевого самоврядування (1.8).

Однак процес створення «ФЗ» на сьогодні відбувається найбільш динамічно серед усіх відомих нових проектів. При цьому не використовується побудова у чистому вигляді традиційної моделі осередків, а йде спроба об‘єднання різних ініціативних груп. Експерти оцінили розгалуженість структури та матеріально-технічне забезпечення «Фронту змін» за оцінкою 1.7.

Нова політична сила має непогані рейтингові показники (2.7), в першу чергу, за рахунок особистого рейтингу лідера. Цікавим є неспівмірність високої рейтингової оцінки з оцінкою ресурсної бази «Фронту змін» і медіа-підтримки. Активність «ФЗ» у ЗМІ за 5-тибальною шкалою експерти оцінили в 1.9 Нова політична сила не створила потужної медіа-бази на місцях і не практикує розміщення «замовних матеріалів» в регіональних ЗМІ. Присутність «ФЗ» в інформаційному просторі відбувається за рахунок висвітлення діяльності і позиції Арсенія Яценюка у загальнонаціональних ЗМІ та повідомлення про його візити в місцевих медіа.

Оскільки «Фронт змін» зараз зосереджений на організаційній розбудові, то значної політичної активності не спостерігається (1.6). У «Фронту змін» показник залежності від загальноукраїнських та місцевих ФПГ нижчий за середній (2.3). Готовність до виборів нової політичної сили оцінюється експертами на рівні 2.1.

«Громадянська позиція»
Політичний проект екс-міністра оборони Анатолія Гриценка почав розбудовуватися в кінці 2008 року, однак за час, що минув структура так і не розпочала ефективну роботу, хоч її лідер і заявив про бажання брати участь у виборах Президента України. Всі критерії, за якими експерти оцінювали стан та потужність «Громадянської позиції», не досягали 2-х балів. Це може пояснюватися й тим, що у «Громадянської позиції» найнижчий рівень залежності від фінансово-промислових груп – 1.5.

Також напередодні можливих виборчих кампаній активізувалося створення нових політичних проектів, які поки-що жодним чином не представлені в регіонах. Як приклад можна згадати об‘єднання «За Україну» В’ячеслава Кириленка або «Нову Україну» Володимира Семиноженка. Самостійна результативна участь цих сил у виборах проблематична але у випадку створення блоків у них з‘являються деякі шанси.

Також моніторинг КВУ показав кризу «старих» партій. Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Народний Рух України після низки розколів фактично зійшли з політичної карти України.

За повідомленням прес-служби КВУ

Малюнок Дмитра Тевкуна.

Немає коментарів:

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів