Мітки

Фоторепортаж з відзначення у Чернігові Дня пам'яті жертв Голодоморів в Україні















Приблизно 363 тисячі людських життів забрав голодомор на Чернігівщині. На такі цифри указують дослідники штучного голоду 1932-1933 років. То ж цілком зрозуміло, що жалобні заходи до Дня пам'яті жертв Голодоморів в Україні, які у нашій державі прводилися учора, традиційно збирають багато людей.

У Чернігові головним місцем вшанування жертв голодоморів стала церква святої Параскевії П’ятниці. Чернігівці прийшли сюди щоб запалити свічки пам’яті на згадку про співвітчизників, які загинули голодною смертю. Керуючий Чернігівською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон відправив заупокійну літію за загиблими. Відбувся мітинг-реквієм.

О 16:00 годині, як і скрізь по Україні, було оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання, після якої перед церквою чернігівці поставили свічки по колу, в середині якого був викладений хрест.

Фото автора.
Надіслати допис електронною поштою
Мітки:

Коментарі

Unknown каже…
У нас в Трускавцы, мабуть теж були панахиди в церквах, траурні мітинги - ми не ходили в місто через хворобу сина. Але ввечері разом з дітьми запалили і поставили на вікно свічку пам'яті, як і десятки людей у сусідніх квартирах, будинках. Дуже урочисте і хвилююче видовище - десятки свічок, палаючих у вікнах будинків. Діти питали, для чого ми це робимо. Пояснила, як могла, сподіваюсь, вони зрозуміють, якщо не зараз, то з часом, коли виростуть. Про таке треба пам'ятати(((
11/28/2010 02:36:00 пп
Oleksandr Solomakha каже…
Голодомор для моєї родони ніколи не був порожнім звуком. У 1933 році від голодної смерті померли батьки моєї вже нині покійної бабусі Ольги. Пам’ятаю, як ще в дитинстві бабця розповідала мені, як у селі Кобижчі, що в Бобровицькому районі на Чернігівщині, місцеві комсомольці і активісти ходили по сільським хатам, виганяючи напівживих від голоду селян зустрічати перший в селі колгоспний трактор. Шанування успіхів радянської індустріалізації завершилися у той день трупами людей, які від голоду попадали прямо на вулиці і ще довго там лежали. Бо прибрати і поховати тіла було нікому. Колгоспна влада переймалася новим трактором, за справність якого щедро піднімала чарку горілки. При цьому не забували вони випити і за Великого Сталіна, за його невтомну батьківську увагу до простих колгоспників. А тіла людей так під парканами і лежали. Бо у тих, хто міг ще ходити, сил для похорон вже не було... http://solomakha.blogspot.com/2008/10/1932-33.html
11/28/2010 04:33:00 пп
Unknown каже…
Це було справжнє знущання над нашим народом. А політики ще й виступають проти визнання факту Голодомору. Хіба таке можна замовчувати і робити вигляд, ніби нічого не сталося? У кожній сім'ї були жертви. У нас, на Західній Україні, не було такого, люди більше помирали на сході, але бабця розповідала, як вони збирали провіант і відправляли у східні області, щоб врятувати людей, як зі сходу приходили пішки спухлі привиди і вони їх відходжували - це жах, а тоді ж не було війни, можна було спокійно жити, працювати, годуватись зі свого господарства, якби у Москві не вирішили, що українців забагато і треба їх трохи прорідити((((((((((
11/28/2010 06:30:00 пп
Oleksandr Solomakha каже…
На жаль, політична доцідьність у нашій державі часто привелює над здоровим глуздом. Саме тому до цього часу ми змушені щось постійно доводити, когось переконувати. І, насамперед, переконувати самих себе у речах очевидних...
11/28/2010 06:46:00 пп
ti-igra каже…
Так, нажаль! :(

Мій земляк Іван Кирій написав книгу "Голодна весна". Коли ми були малими, читали в школі і мурахи бігали по шкірі... Було моторошно і страшно, неможливо уявити навіть, як це було насправді. Дуже гірко...
12/01/2010 11:37:00 пп
Oleksandr Solomakha каже…
Діти мають знати усю правду про ті часи. Добре що у школі про це зараз говорять... Лише знання і розуміння історії може вберегти нас від її повторення.
12/02/2010 10:11:00 дп
Дописати коментар