Пам’яті Георгія Ґонґадзе
Не скажу, що дуже близько, але був особисто знайомий з Георгієм. Моя власна журналістська та громадсько-політична діяльність неодноразово пересікалася з ним, починаючи ще з 1997 року. Саме в той час він працював ведучим новин «Вікна-Плюс», а я – кореспондентом відділу новин Чернігівського міського телебачення. Спілкувалися з Ґією заочно, по телефону. Бажаючи знайти підробіток, я час від часу надсилав йому свої репортажі з Чернігова. Десь у 1998 році я вперше пересікся з ним особисто. То було на котромусь із семінарів чи «круглих столів» у столиці. Того ж року під час візиту Георгія до Чернігова він завітав на одне із засідань Чернігівського медіа-клубу, де того дня був і я. На неформальне спілкування з колегами його запросив Володя Горбач…
У 1999 році наші шляхи з Гією знову пересіклися. У той час я вже працював головним редактором обласного щотижневика «Вал», а він на радіостанції «Континент» вів щоденну інформаційну програму «Перший тур з Георгієм Гонгадзе», яка присвячувалась президентським виборам. 31 жовтня Георгій у прямому ефірі спілкувався з регіональними журналістами. Зателефонував він і мені щоб почути, як перебігають вибори гаранта Конституції на Чернігівщині. Інтерв’ю стало для мене пам’ятним, бо то був мій перший досвід спілкування «на живо» в радіоефірі.
Менш як за рік Гергія Ґонґадзе не стало. Сказати, що то був шок для мене і моїх колег, – значить нічого не сказати. 21 вересня, в найближчому після зникнення журналіста номері газети «Вал», ми подали редакційну статтю «Исчез известный журналист Гергий Гонгадзе». У матеріалі, серед іншого, згадувалось, що 18 вересня з приводу зникнення журналіста свою заяву зробила і Рада Чернігівського медіа-клубу...
Після тієї публікації нагадування про «справу Ґонґадзе» здійснювалося щоразу, як траплялися якісь новини, – аж до 1 лютого 2001 року, коли темі свободи слова і зникненню журналіста було присвячено цілу шпальту газети. «Вал» розмістив інтерв’ю з дружиною Георгія – Мирославою, яка напередодні у Чернігові в готелі «Градецький» брала участь у семінарі для журналістів…
За дивним збігом обставин, наступний, після згаданої публікації, номер щотижневика вийшов вже без головного редактора, тобто мене, та відповідального секретаря Юрія Паперного. Приватний власник видання раптово вирішив скороти ці посади для економії коштів. Услід за нами з газети пішов і її власний парламентський кореспондент Олександр Черненко, відомий сьогодні як народний депутат України. Ще через деякий час щотижневик полишили й кореспонденти Валерій Литовченко та Дмитро Мамчур. Але то вже була інша історія…
Коментарі