Спочивай з миром, Оззі

Восени 1990 року я разом зі своїми студентськими друзями - Олегом Гуком та Олександром Косиченком - орендував крихітну кімнатку в одному з численних на той час у Чернігові дерев’яних дореволюційних будинків. У нашій “студентській резиденції” ледве вміщалося три ліжка, один спільний стіл, тумбочка для підручників і конспектів та старенька лампова радіола, якою нам було суворо заборонено користуватися. Щоб, боронь Боже, не зламали.

Пристрій був такий самий допотопний, як і все навколо. Власне, як і наша домовласниця Єфросинія Василівна - сварлива бабця з маніакальною звичкою контролювати, щоб квартиранти не користувалися нічим “зайвим”. Її ощадливість межувала з патологічною жадібністю, а бажання усе зберегти на “потім” пояснювалося залежністю від накопичування.

До пенсії вона працювала товарознавицею десь на далекому сході, керувала торговельною базою, збирала на “гідну старість” і мріяла переїхати з росії в Україну - до “ланів широкополих” і “садка вишневого коло хати”. Переїхала , квартири дітям купила, все облаштувала югославськими меблями та ґедеерівською порцеляною… Навіть ту саму радіолу з собою привезла. Але ніколи її не вмикала - берегла, як і все інше. Прикривала мереживною серветкою від пилу, і все.

Так тривало, поки в її домі не з’явилися ми - студенти з пристрастю до музики. Якось випадково в комісійному відділі магазину “Прогрес” ми натрапили на болгарський вініл. Мода на платівки вже відходила, але не для нас — фанатів справжньої музики. Серед десятків альбомів ми обрали один - неофіційну збірку Оззі Осборна та “Black Sabbath”. Як пізніше з’ясувалося, саме ця платівка згодом і “виселила” нас із квартири.

Ми слухали її на забороненій радіолі вечорами, коли бабця виходила вигулювати свого кімнатного песика. В нас була рівно година.  Якраз стільки тривав її променад. І ми насолоджувалися “запрєщенкою”.

Вже й не згадаю, скільки вечорів минуло, але одного разу Єфросинія Василівна повернулася раніше. І саме в момент, коли в кімнаті гриміла Fairies Wear Boots. Вона влетіла, мов ураган, і влаштувала такий скандал, що після нього ми остаточно вирішили: пора до гуртожитку.

Сьогодні Оззі Осборна не стало. І він ніколи не дізнається, як його «Феї в черевиках» змінили життя трьох студентів десь там, у далекому для нього Чернігові.

Спочивай з миром, Оззі…