День тиші

Агітація кілька хвилин як завершилася. Цього вимагає закон. Завтра - вибори Президента України. Вже сьогодні - день тиші. Своєрідне затишшя перед бурею…

В останній день дозволеної агітації перебіг кампанії я коментував для одного з кабельних провайдерів, що продукує власні новини. Зовсім юне створіння наперебій ставило питання про особливості агітаційної кампанії, ефективність роботи виборчих штабів та комісій, тощо. Я назвав вибори нудними і нецікавими з точки зору мас-медіа, проте - чи не найзразковішими і найпоказовішими за всю історію виборів в Україні. Принаймні, оцінюючи ситуацію в період до дня проведення першого туру голосування.

Ми так і не дочекалися появи нових скелетів зі шаф кандидатів у президентів. А те, що піарники час-від-часу, мов кістку, кидали на розтерзання «сторожовим псам демократії», тхнуло у кращому разі нафталіном. Гучних викриттів і відставок також не трапилося. Найрезонантніший скандал з депутатами-педофілами швидко згас, затримання головного підозрюваного у справі вбивства журналіста Ґонґадзе генерала Пукача не прояснило «бородату ситуацію», справжніх дебатів не відбулося і т.д і т.п. Одним словом, все майже було у межах пристойного і дозволеного. Скривджені йшли в суди і вигравали, кривдники йшли у вищі суди і також доводили свою правоту. Усі мали право і усі активно цим правом користувалися. Ми мали зразок української демократії в дії. Адже, на відміну від північного та східного сусідів, у нас ще є вибір, якого ніхто нас ще не позбавив.

А далі буде видно…