2012-01-26

Между двумя утопиями...

Вы когда-нибудь слышали о Швейцарской Советской Республике? В 1999 году ее выдумал современный швейцарский романист Кристиан Крахт, написавший антиутопию «Я буду здесь, на солнце и в тени». Критики назвали произведение писателя самым странным из всего когда-либо им написанного. А берлинский театр «Maxim Gorki Theater» даже осмелился на сценическую постановку романа. Вопреки многим ожиданиям и книга, и ее театральная интерпретация получили огромный успех, как в Европе, так и за океаном. Ведь Кристиан Крахт попытался представить, что могло бы произойти со страной, если бы Владимир Ленин в 1917 году не вернулся из швейцарской эмиграции в Россию. 

Что же так привлекло читателя в жанре антиутопии, считающемся не самым удачным для того, чтобы начинать писать книгу-бестселлер? 

По замыслу автора основные события романа разворачиваются в 2013 году, когда Швейцарская Советская Республика превратилась бы в ужаснейшее место на Земле, где правят большевики, идут нескончаемые войны, царствуют нищета, голод и холод… 

Фантазия писателя, при всей ее кажущейся невероятности, вовсе не лишена смысла. Именно все так и могло случиться, если бы Ленину в свое время удалось убедить своих швейцарских сотоварищей в необходимости поднятия большевистского восстания. Но, слава Богу, этого не произошло. Швейцарию миновал ужас советской тоталитарной реальности. Многовековые традиции демократии послужили отличной прививкой от распространившейся в ХХ веке коммунистической эпидемии. Ни Ленину, ни другим его партийным сподвижникам не удалось подтолкнуть Альпийскую Конфедерацию в жернова революционного хаоса...

К сожалению, сия утопия не миновала страны, некогда входившие  в состав советской империи. Как и другие, Украина попоной вкусила все прелести большевизма. Голодомор, репрессии, русификация, тотальный контроль за всем и вся… Здоровому воображению непросто переварить все то, что случилось с нашей страной за годы советской власти. Все это мы знаем и помним не понаслышке. Все это отображено в истории почти каждой украинской семьи. Но вот вопрос: стало ли происшедшее с нами надежной прививкой от неповторения пережитого страной в будущем? Что должно произойти еще такого, чтобы полученные уроки в прошлом, не прошли для нас даром? Как долго мы еще будем дискутировать о своем цивилизационном выборе, определяясь между западными и восточными ценностями?

2 коментарі:

almast сказав...

Цікава річ. Час іде, а людина не змінюється. Я народився і виріс в россійськомовній сім'ї. Навчався в россійській школі, але українською розмовляю краще багатьох шкільних викладачів сучасної державної.. Про мене, то перехід до капіталізму поламав багато люських життів. Значно погіршився стан освіти, медичного обслуговування, майже зникла фундаментальна наука, знищена повністю промисловість, процвітає наркоманія, проституція, злочинність, зник соціальний захист, знизився прожитковий рівень і купівельна спроможність населення, скоротилася чисельність українців і буде скорочуватись надалі. Так, є і надбання - людина сама може вирішити шукати їй працю, чи сидіти вдома, і ще одне - тепер можна вільно виїхати з країни куди заманеться. Оце усі надбання. Коли я, працюючи інженерм міг дозволити собі двічі на місяць ззлітати у Москву до друзів, а відпустку провести навіть не в Криму, а на Байкалі,то зараз - для мене це недосяжно. Перще за часом, друге за ціною на квитки. Зверніть увагу - хто найменш потерпає від загальної економічної кризи - Китай - соціалістична держава. Які товари ви споживаєте? Китайські. Не треба мати багато розуму, щоб зробити висновки..

Oleksandr Solomakha сказав...

Як Ви ше не згадали ковбасу по 2.20 та інші совєтські прелєсті ))) Я не бачу сенсу вести дискусію про те, чого в СССР було більше - плюсів чи мінусів. Для мене є очевидним лише той факт, що зараз ми можемо говорити, чи навіть сперечатися про переваги політичних систем і цінністюей. Тоді ж про це навіть мріяти було небезпечно. Повірте, моя родина може судити про ті часи не лише зі спогадів про відпочинок під час відпусток. Є й інші, більш вражаючі спогади... І вони аж ніяк не викликають у мене ностальгії за минулим...

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів