2017-04-11

ЧОРНА АРХЕОЛОГІЯ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ. ГРОМАДСЬКІСТЬ Б’Є НА СПОЛОХ


Діяльність чорних копачів набуває катастрофічних масштабів, знищуючи пам’ять про історію країни і нації. Озброївшись  сучасною технікою та сучасним стилем менеджменту, спритники поставили грабунок культурного шару  на конвеєр. Між тим науковці відзначають, що вилучені  без дотримання належних процедур знахідки втрачають свою культурну, історичну й інформаційну цінність,  і головне – втрачають без можливості відновлення.

Занепокоєні науковці і громадські діячі Чернігівщини, де археологічна спадщина серед  найцінніших  ресурсів регіону, ініціювали круглий стіл на тему: «Як зберегти археологічну спадщину України? Проблема чорних копачів».   Зустріч відбулася  у прес-центрі «Чиста політика» 6  квітня. Співорганізаторами заходу виступили Клуб історичного та археологічного моделювання, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА. 

Голова  Клубу історичного та археологічного моделювання Ігор Ігнатенко стверджує, що хоча проблема «чорної археології» існує давно, але  в сучасних умовах з використанням, зокрема, металодетекторів, настав справжній «апокаліпсис» для історичного дослідження. «Чорні копачі» – люди, які незаконно та без дотримання відповідних технологій вилучають із землі історичні пам’ятки, порушуючи цим культурний шар. Така діяльність заважає професійним фахівцям-археологам відтворити історичне минуле», - зауважив він. І пояснив, що інформаційне значення історичної пам’ятки набагато важливіше від її матеріальної вартості.  Але тільки правильне її вилучення з ґрунту і належна обробка дозволяють отримати цю безцінну  історичну інформацію.


Своє занепокоєння небувалими обертами «чорнокопацтва», яке перетворилося за останні десятиліття на справжню кримінальну індустрію, висловила Валентина  Мултанен, представник Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, начальник відділу охорони пам’яток історії, археології та монументального мистецтва комунального закладу «Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради.  «Чорнокопацтво охопило всю країну і має закордонні зв'язки. Воно працює на приватні колекції, що містять депаспортизовані знахідки, які після їх вилучення з пам'яток втрачають свій історичний контекст і знецінюються, а пам'ятки при цьому втрачають рухому частину предмету охорони, оті самі речові докази історичних подій і фактів», - пояснила вона. І поінформувала про нову тенденцію діяльності чорних копачів: від пограбувань багатих поховань у Криму та великих степових курганів - нині вони перемістилися до ще невідомих та недосліджених вченими об’єктів, завдаючи непоправної шкоди культурній спадщині. «На сьогодні картина стала ще сумнішою: розкопуються не тільки розорані невеликі кургани лісостепу і лісової зони, не тільки відкриті поселення, відомі в науковій літературі чи обліковій документації, але й поки що невідомі фахівцям археологічні об’єкти і місця, де за картами-верстовками 19 ст. розміщувалися шинки і постоялі двори. Складається враження, що скарбошукачі, які «скромно» називають себе «археологами», просто прочісують усі береги річок, старовинні тракти, розорані поля, ліси у місцях оборонних ліній часів Другої Світової війни, вилучаючи увесь метал, завдаючи непоправних збитків археологічним пам'яткам та військовим похованням», - наголосила Валентина Мултанен. При цьому «чорні копачі» мають свої сайти, форуми, обмінюються досвідом і порадами. «Окрема проблема - існування зв'язків із копачами колекціонерів та антикварних магазинів: допоки буде попит, існуватиме і пропозиція», - зауважила вона. 

Чернігівщина зі своєю безцінною археологічною спадщиною надзвичайно популярна у мисливців за скарбами. Валентина Мултанен повідомила, що на території  області діяльність «чорних копачів» зафіксована повсюди. Так у 2010 році у Чернігівської області проводилося обстеження всіх пам'яток національного значення  та пам'яток місцевого значення окремих районів. «Картина, яку ми побачили, просто шокувала. Більшість городищ і курганів, які є пам’ятками національного значення, пошкоджені шурфами скарбошукачів  - 18 пам'яток із 32!», - повідомила вона. При цьому Валентина Мултанен зазначає,  що «чорні копачі» поводять себе зухвало, цинічно, відкрито, не ховаючись, не боячись покарання.  Наприклад, у 2015  році та у березні 2017 року на пам’ятці археології національного значення - поселенні «Сибереж-1» у с. Сибереж Ріпкинського району були затримані «чорні копачі». «І, якщо у 2015 році провадження було відкрите, відібрані всі пояснення, складені матеріали реагування, то в 2017 році у порушників не вилучили ні знахідки, ні металодетектори, кримінальне провадження не відкривали, складені протоколи зафіксували лише ПІБ та відмову порушників у наданні будь-яких свідчень», - обурюється Валентина Мултанен.

Відсутність відповідальності породжує почуття безкарності.  Проблема впирається в недосконалу законодавчу базу, яка не забезпечує охорону археологічної спадщини на належному рівні. За словами Валентини Мултанен, дії органу охорони культурної спадщини включають в себе  фіксацію порушень, повідомлення правоохоронцям, участь у затриманні, пропозиції  на рівні Міністерств, ЖКГ та МКУ, роз’яснювальну  роботу, але  на жаль такими способами не можуть убезпечити пам’ятки від пограбування. «Численні повідомлення про групи копачів надходять з різних куточків області від небайдужих громадян і посадових осіб. Але затримати порушників не так вже й просто. Та навіть коли це трапляється, притягнути їх до відповідальності складно через недосконалу законодавчу базу України у цій сфері. Наші закони виписані так, що навіть спіймані «на гарячому» грабіжники можуть легко уникнути покарання», - наголошує Валентина Мултанен. 

Олена Черненко, кандидат історичних наук, викладач Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, голова регіонального відділення  Спілки археологів України  також вказала на  унікальність археологічних знахідок, вартість яких вимірюється не цінністю металу, а історичною значимістю. На її думку,  «копачі» та  іноді й пересічні громадяни, на жаль, не розуміють вартості знайдених пам’яток, продаючи їх  приватним  колекціонерам. «Цими діями вони вчиняють злочин, адже продають пам’ятки, які належать всьому народові України», – стверджує пані Олена. 

Костянтин Ягодовський, голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури також занепокоєний проблемами охорони історичних пам’яток. А ще проблематичністю реєстрації таких предметів матеріальної культури у державному реєстрі. На жаль, у сучасній ситуації, за словами пана Костянтина, виділяється недостатньо коштів для доведення до логічного кінця вказаного процесу.

Людмила Сита, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського, нагадала, що професійні археологи для своїх досліджень повинні отримати дозвіл, чого не роблять «чорні копачі», які розпродають знайдене до приватних колекцій. «Я б не хотіла, щоб копачі приносили до нашого музею подібні знахідки, адже вони вже не матимуть справжньої наукової вартості», – наголосила пані Людмила. За її словами, при такій незаконній діяльності «чорних археологів» частина дорогоцінної історичної інформації вже втрачена і поступово буде втрачатись безповоротно. Для запобігання таких ситуацій, на її думку, необхідно ще в дитячому та юнацькому віці доносити до людей інформацію про всю важливість історичних пам’яток, про їх роль у націєтворенні України.

Іван Кедун, доцент Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, кандидат історичних наук  бачить  можливість впливати на ситуацію через просвіту населення, через освітні заходи. На його рахунку є приклади, коли скарбошукачі, дізнавшись відповідну інформацію, змінювали і своє ставлення,  і свої дії:  «У нас створене громадське об’єднання «Ніжинське археологічне товариство».  Ми намагаємось проводити бесіди. Виїжджаємо  до пам’яток, зустрічаємо  цих людей і пояснюємо наслідки їхніх дій. Іноді  це спрацьовує. Є декілька прикладів, коли люди переставали цим займатися,  до них доходило, їм ставало цікаво». Водночас він застерігає бути обережними і розуміти, з ким маєте справу.
Який же вихід з цієї складної ситуації? 

Олександр Соломаха, громадський діяч і за першою освітою історик,  пропонує діяти активніше. Його шокував вигляд «праці» чорних археологів, зокрема, поблизу Носівки: «Душа болить,  не можу спокійно таке спостерігати. Нещодавно  їхав у рідну Носівку,  і  проїжджаючи Мрин бачив картину як з фільму про Другу світову війну, коли йде полем такий ланцюг ніби німців з автоматами, тільки замість автоматів у них у руках металошукачі». При цьому  Олександр Соломаха зауважує, що на Чернігівщині доволі велика спільнота істориків і науковців, які у повній мірі не використовують свої можливості і свій потенціал, бо роз’єднані  і апатичні:  «Науковці, історики на сьогоднішній день найменш організовані люди у нашому регіоні.  У нас два історичних факультети в області, безліч науковців, історичні музеї, багато ГО, але вони не згуртовані. Немає  спільного потужного голосу. Кожен нарікає, але я не бачу,  що хтось готовий запропонувати якийсь конкретний механізм вирішення  проблеми.  Це  абстрактні розмови, схожі на чеховський  «Вишневий сад»  – його вже вирубують, а ми все говоримо».  Він переконаний, що такі проблеми не вирішуються  умовляннями і нотаціями, якщо не підійти до цього концептуально, з конкретними програмами і можливостями.  При цьому велосипед придумувати  теж немає сенсу, адже  закордонний досвід підказує певні  виходи із ситуації.

Про напрацювання закордонних колег поінформувала Валентина Мултанен. У деяких країнах створені окремі спеціальні підрозділи правоохоронних органів, передбачена  конфіскація майна порушників, в т.ч. металодетекторів, практикується демонстрація цінних знахідок приватних колекцій в експозиціях музеїв із зазначенням власників, залучення копачів з металодетекторами для окремих робіт під час археологічних досліджень з фіксацією знахідок і їх передачею до музейного фонду держави, робота з метало детекторами лише за дозволами, з їх реєстрацією.  

«Справді, якщо не можна заборонити металошукачі, так само як столові прибори - ножі, то їх треба легалізувати, як, наприклад,  мисливську зброю», - конкретизує Олександр  Соломаха.  – «Таким чином  без мисливського квитка ніхто не може  користуватися рушницею. І легалізація металошукачів  дасть можливість у такий спосіб контролювати  їх використання. Також створення клубів, як в Англії, Франції, де саме  клуби  організовують  відповідну діяльність на законному рівні».

Учасники круглого столу погодилися з необхідністю активізації дій на противагу чорній археології, згуртування наукової і громадської спільноти для збереження археологічної спадщини, яка має належати всьому народу. Серед найближчих дій: підготовка електронних  петицій  до влади, звернення до Верховної Ради України, до органів місцевого самоврядування – для виведення проблем чорної археології на загальнонаціональний рівень.  

Віра Лобановська та Анна Тимошенко, прес-центр «Чиста політика»

Немає коментарів:

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів