Чому «чорні копачі» не бояться покарання

А, власне кажучи, чого й кого їм боятися? Держава досі, фактично, дуже мало зробила для того, щоби так звані «чорні археологи» відчували хоча би якусь небезпеку. Тому вони вже змогли організувати надпотужні, можна сказати, професійні об’єднання, оснащені сучасною пошуковою технікою, й поставили грабунок історичних цінностей на конвеєр. Бо мають постійних покупців на будь-які свої знахідки, адвокатів та охорону (якщо хтось спробує перешкоджати їхній діяльності).

Зауважимо, що вона вже набуває катастрофічних масштабів, знищуючи пам’ять про історію країни і нації. Адже вилучені без дотримання належних процедур знахідки втрачають свою культурну, історичну й інформаційну цінність. А головне — цього вже неможливо відновити. А багато з тих знахідок насправді є унікальними! І могли би дуже багато нового повідати нашим історикам.

Чернігівщина — один із тих регіонів країни, де археологічна спадщина – серед найцінніших ресурсів. Та складається враження, що турбує це переважно науковців та деяку частину громадськості. Як приклад – проведення «круглого столу» на тему «Як зберегти археологічну спадщину?». Куди, незважаючи на запрошення, не прийшов жоден представник правоохоронних органів та місцевого самоврядування. А журналісти також цей захід майже проігнорували — хоча фахівцями було висловлено доволі багато різноманітних і цікавих думок. На превеликий жаль, далеко не позитивних. Саме тому спеціалісти вкотре намагаються достукатися до народних обранців…

… і невтомно б’ють на сполох

Ігор Ігнатенко, голова Клубу історичного та археологічного моделювання : «Хоча проблема «чорної археології» існує давно, але в сучасних умовах із використанням, зокрема, металодетекторів, настав справжній «апокаліпсис» для історичного дослідження. «Чорні копачі» — це люди, які незаконно та без дотримання відповідних технологій вилучають із землі історичні пам’ятки, порушуючи цим культурний шар. Така діяльність заважає професійним фахівцям-археологам відтворити історичне минуле. Адже інформаційне значення історичної пам’ятки набагато важливіше від її матеріальної вартості. Але тільки правильне її вилучення з ґрунту і належна обробка дозволяють отримати цю безцінну історичну інформацію».

Валентина Мултанен, представниця Департаменту культури і туризму національностей та релігій ОДА: «Чорне копацтво охопило всю країну і має закордонні зв’язки. Воно працює на приватні колекції, що містять знахідки (без відповідного паспорта), які після їх вилучення з пам’яток втрачають свій історичний контекст і знецінюються, а пам’ятки при цьому втрачають рухому частину предмета охорони, оті самі речові докази історичних подій і фактів.

Сьогодні картина стала ще сумнішою: розкопуються не тільки розорані невеликі кургани лісостепу і лісової зони, не тільки відкриті поселення, відомі в науковій літературі чи обліковій документації, але й поки що невідомі фахівцям археологічні об’єкти і місця, де згідно з картами XIX століття розміщувалися шинки та заїжджі двори. Складається враження, що скарбошукачі, котрі «скромно» називають себе «археологами», просто прочісують усі береги річок, старовинні тракти, розорані поля, ліси у місцях оборонних ліній часів Другої світової війни, вилучаючи весь метал, завдаючи непоправних збитків археологічним пам’яткам та військовим похованням.

При цьому «чорні копачі» мають свої сайти, форуми, обмінюються досвідом і порадами. Окрема проблема — зв’язки з копачами колекціонерів та антикварних магазинів: допоки буде попит, існуватиме і пропозиція.

Чернігівщина зі своєю безцінною археологічною спадщиною надзвичайно популярна у мисливців за скарбами — тут діяльність «чорних копачів» зафіксована повсюди. Так, у 2010 році на Чернігівщині проводилося обстеження всіх пам’яток національного та місцевого значення окремих районів. Картина, яку ми побачили, просто шокувала. Більшість городищ і курганів, котрі є пам’ятками національного значення, пошкоджені шурфами скарбошукачів. 18 пам’яток із 32!

При цьому «чорні копачі» поводяться зухвало, цинічно, діють відкрито, не ховаючись, не боячись покарання. Наприклад, у 2015 році та у березні 2017-го біля пам’ятки археології національного значення — поселення «Сибереж-1» Ріпкинського району — були затримані «чорні копачі». І якщо у 2015 році було відкрито провадження, відібрано всі пояснення, складено матеріали реагування, то у 2017-му у порушників не вилучили ні знахідки, ні металодетектори, кримінальне провадження не відкривали, протоколи зафіксували лише ПІБ та відмову порушників від надання будь-яких свідчень.

Відсутність відповідальності народжує почуття безкарності. Проблема в недосконалій законодавчій базі, яка не забезпечує охорону археологічної спадщини належним чином. Дії органу охорони культурної спадщини включають у себе фіксацію порушень, повідомлення правоохоронцям, участь у затриманні, пропозиції на рівні міністерств, роз’яснювальну роботу. Але, на жаль, такими способами неможливо убезпечити пам’ятки від пограбування.

Численні повідомлення про групи копачів надходять із різних куточків області від небайдужих громадян і посадових осіб. Але затримати порушників не так уже й просто. Та навіть коли це трапляється, притягнути їх до відповідальності складно, знову ж таки через недосконалу законодавчу базу України у цій сфері. Наші закони виписані так, що навіть спіймані «на гарячому» грабіжники можуть легко уникнути покарання».

Олена Черненко, голова регіонального відділення Спілки археологів: «Ціна археологічних знахідок вимірюється не цінністю металу, а історичною значимістю. «Копачі», а іноді й пересічні громадяни, на жаль, не розуміють вартості знайдених пам’яток, продаючи їх приватним колекціонерам. Цими діями вони вчиняють злочин, адже продають пам’ятки, які належать усьому народові України».

Людмила Сита, співробітниця обласного історичного музею: «Професійні археологи для своїх досліджень повинні отримати дозвіл, чого не роб­лять «чорні копачі», які розпродають знайдене до приватних колекцій. Я не хотіла би, щоби вони приносили до нашого музею подібні знахідки, адже ті вже не матимуть справжньої наукової вартості. Частину дорогоцінної історичної інформації вже втрачено, і поступово вона втрачатиметься безповоротно. Для запобігання таким ситуаціям необхідно доносити до людей інформацію про всю важливість історичних пам’яток, їх роль у творенні української нації.

Іван Кедун, доцент Ніжинського державного університету: «У нас створено громадське об’єднання «Ніжинське археологічне товариство». Ми виїжджаємо до пам’яток, зустрічаємо цих людей і пояснюємо наслідки їхніх дій. Іноді це спрацьовує. Є декілька прикладів, коли люди припиняли займатися «чорною» археологією, до них «доходило», їм ставало цікаво. Але з більшістю потрібно бути обережними й розуміти, з ким маєте справу».

Олександр Соломаха, громадський діяч: «Нам потрібно діяти активніше. Адже душа болить, не можу спокійно таке спостерігати. Нещодавно, проїжджаючи Мрин, бачив картину, як із фільму про Другу світову війну, коли йде полем ланцюг нібито фашистів із автоматами, тільки замість зброї в руках металошукачі. На жаль, науковці, історики – найменш організовані люди у нашому регіоні. У нас два історичні факультети в області, безліч науковців, історичні музеї, багато громадських організацій, але вони не згуртовані. Немає спільного потужного голосу. Кожен нарікає,але чи хтось готовий запропонувати якийсь конкретний механізм вирішення проблеми? Це абстрактні розмови, схожі на чеховський «Вишневий сад», – його вже вирубують, а ми все говоримо. Такі проблеми не вирішуються умовляннями та нотаціями. При цьому велосипед вигадувати теж немає сенсу, адже закордонний досвід підказує певні виходи із ситуації».

Справді, у багатьох країнах створено окремі спеціальні підрозділи правоохоронних органів для боротьби з «чорними» копачами, передбачено конфіскацію майна порушників, робота з металодетекторами – лише за дозволами, з реєстрацією цих приладів. А також – створення спеціалізованих клубів, які організовують відповідну діяльність на законному рівні.

Учасники «круглого столу» погодилися з необхідністю активізації дій на противагу «чорній» археології, згуртування наукової і громадської спільноти для збереження археологічної спадщини, котра має належати всьому народові.

Серед найближчих дій: підготовка електронних петицій та звернення до Верховної Ради, органів місцевого самоврядування — для винесення проблем «чорної археології» на загальнонаціональний рівень.

Олексій ПЕТРЕНКО, "Деснянська правда"