2008-12-26

25 грудня Український Парламент проголосував за перелік свят та пам’ятних дат, що на державному рівні будуть відзначатися в наступному році

Як і очікувалося, розгляд питання викликав бурхливі дебати в середовищі народних обранців. Адже відзначення тієї, чи іншої дати означає визнання її на найвищому державному рівні.

В умовах політичного антагонізму та самоідентифікації, в яких продовжує перебувати українське суспільство, “питання дат” є більшим за просту формальність. Воно набуває ідеологічного обрису. Адже саме аналіз того, що святкує чи відзначає будь-яка держава, дозволяє у тому числі зробити висновок і про її національні цінності та пріоритети. Ось чому вчора в стінах Верховної Ради не було спокійно.

Парламентарям було запропоновано обрати між двома варіантами проектів постанови – бютівця Яворівського та регіонала Тихонова. Обидва проекти мали багато спільних пам’ятних дат, окрім тих, що стосуються історії національно-визвольних змагань українців за свою державність. Насамперед такими датами є: 355-тиліття Переяславської Ради, 100-річчя з дня народження лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери, 130 років з дня народження Симона Петлюри, тощо. В дискусіях навколо пам’ятних дат проявилося не лише невігластво деяких наших депутатів щодо української минувшини, а й вперте небажання переосмислити історію, подивитися на неї з позиції державотворення та відкинути все, що спрямоване на самоприниження та догоджання чужим національним інтересам. Отож, у Верховній Раді зіткнулися дві концепції погляду на історію України – так звана “про-українська” та “совєтска” чи про-російська”, як її багато хто називає. Примирити їх, тобто об’єднати два запропонованих проекти в один проект постанови, намагався колишній регіонал Тарас Чорновіл. За логікою Чорновола проект Яворівського у більшій мірі, начебто, відображає інтереси Західної України, а проект Тихонова – Східної України. Проте, компромісу не вийшло і депутати не змогли переступити через свої політичні амбіції. Як результат 236 при необхідних 226 голосами було підтримано проект Володимира Яворівського. Зокрема, це рішення підтримала майже вся фракція БЮТ (149 депутатів), 19 з 20 членів фракції Блоку Литвина, 67 з 72 членів НУ-НС, 1 регіонал (Тарас Чорновіл). Проти цієї постанови проголосували 19 комуністів, а також 6 депутатів від фракції Партії регіонів.

2008-12-24

Донецька влада готова встановити у місті пам'ятник Василю Стусу, проте, лише… в обмін на перейменування вулиць у Львові


На початку грудня депутати донецької міськради видали чергову порцію вітчизняного політичного ідіотизму. Вони заявили, що встановлять пам’ятник відомому українському поетові і правозахиснику Василеві Стусу лише в обмін… на повернення деяким львівським вулицям імен російських поетів Тургенєва, Лермонтова та Пушкіна.

Скульптуру з каменю, замовлену у київського майстра, можуть розмістити у сквері неподалік від Донецького національного університету, де свого часу навчався Стус. Ініціатором зведення пам’ятника виступив Всеукраїнський благодійний фонд “Пальма Мерцалова”, який уже розпочав збір коштів на виготовлення скульптурної композиції.


2008-12-23

Вітаю дружину з виходом у світ її першої книги! Дай, Боже, неостанньої

Днями у видавництві "Чернігівські обереги" побачила світ книга "Християнська антропологія Іоаникія Галятовськог".

Книга видана управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної держадміністрації відповідно до обласної програми підтримки видання творів місцевих авторів «Українська книга». Співавторами наукової монографії є кандидат філософських наук Ірина Соломаха та доктор філософських наук Ірина Богачевська. У монографії вперше розглядається антропологічна спадщина І.Галятовського, викладена в комплексі проаналізованих авторами богословських і проповідницьких творів видатного представника Чернігівського філософсько-літературного кола другої половини 17-го – початку 18-го століть. Стрижневою проблемою християнської антропологічної спадщини Іоаникія Галятовського постає вчення про православну людину як шукача правди та про ідеал правдивого життя за законами християнської моралі задля служіння "православному народові й Батьківщині".

Книга рекомендована науковцям, викладачам та студентам вищих навчальних закладів, богословів, всіх, хто цікавиться проблемами православної антропології і діяльністю Чернігівського філософсько-літературного кола другої половини 17 - початку 18 ст.

2008-12-20

Кому потрібен Литвин?

Навчання в Національній академії державного управління при Президентові України унеможливило регулярне оновлення мого блоґу протягом останніх кількох тижнів. Проте, з початку грудня відбулося чимало подій на які, попри все, мені хотілося б звернути окрему увагу читача.

Найцікавішою подією на мій погляд стало обрання Верховною Радою України свого нового-старого Голови. Ним став доктор історичних наук лідер виборчого блоку імені самого себе Володимир Литвин. Особистість настільки неординарна і контроверсійна, що його повернення у крісло спікера мало у кого викликало здивування.

Як екс-глава Адміністрації Президента Кучми Володимир Литвин, передусім, запам’ятався як фігурант так званого «касетного скандалу». На відомих плівках майора Мельниченка фігурує розмова осіб, голоси яких, начебто, схожі на голоси екс-президента Леоніда Кучми та глави його адміністрації Володимира Литвина. Співрозмовники намагаються вирішити долю опального опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Кучма, нібито, хотів, щоб із журналістом розібралася прокуратура, а Литвин, навпаки, радив передати справу міліціонерам…

У 2002 році Володимир Михайлович Литвин очолював виборчий блок "За Єдину Україну!", до якого увійшли Партія регінів, Трудова Україна та інші партії. За результатами парламентських виборів Блок в багатомандатному загальнодержавному окрузі набрав 12,05% голосів. В травні того ж року Литвин вперше очолив Верховну Раду. Цікаві політичні метаморфози відбулися з Володимиром Литвином під час подій кінця 2004 року, які отримали назву Помаранчева революція. Очолюючи Український Парламент в нелегкий для держави час, Володимир Михайлович фактично дистанціювався від свого політичного батька Леоніда Кучми, який до останнього демонстрував свою політичну та адміністративну підтримку кандидата на посаду Президента України від Партії Регіонів Віктора Януковича. Литвин спрямував роботу Верховної Ради в русло прийняття політреформи, яка, з одного боку, начебто примирювала ворогуючі парламентські фракції, і водночас значно урізала повноваження майбутнього Президента України. І вже за рік після виборів стало очевидним, що політична криза в державі з введенням політичної реформи лише розгорілася з новою силою.

Після виборів 2006 року Литвин та очолюваний ним блок «Ми», не досягши омріяного політиками 3-х відсоткового бар’єру, залишилися за межами Верховної Ради. Радикалізоване суспільство не сприйняло політичних гасел сили, що закликала до примирення і, водночас, не пропонувала нових ідей навколо яких слід було б гуртуватися.

Черговий шанс для Володимира Литвина та очолюваного ним однойменного блоку несподівано з’явився восени 2007 року після дострокових парламентських виборів. 20 «литвинівських багнетів» у Верховній Раді здобули так звану «золоту парламентську акцію», яка при найменшій кількості депутатів у парламенті дозволяла їм вести свою власну гру в складних перемовинах щодо формування коаліційної більшості. Проте, скористатися «золотою акцією», як видно з більш пізніх подій, Блок Литвина спромігся лише за рік, коли розвалилася так звана демократична коаліція та у відставку був відправлений Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. Очевидно, що спікерство Литвина стало результатом нелегкої компромісної угоди досягнутої між Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко та опозиційного до чинного Президента України Віктора Ющенка крила фракції НУНС. Пан Литвин чудово розуміє, що його головування у Верховній Раді виявиться на стільки тривалим, на скільки довго Юлії Володимирівні вдаватиметься зберігати у парламенті хитку коаліцію. А це означає, що від новообраного спікера в найближчий час слід очікувати досить рішучих, не позбавлених популізму, вчинків, покликаних значно підвищити власний рейтинг. Адже до чергових президентських виборів лишився рік.
ФОТО "Сегодня"

2008-12-15

Суспільне визнання

4 грудня в Міському палаці культури відбувся святковий вечір з нагоди проведення конкурсу «Жінка року - 2008» в місті Чернігові. Приємністю для моєї родини стало повідомлення, що лауреатом рейтингу стала моя люба дружина Іринка. І зовсім приємна несподіванка надійшла до моєї сім`ї 13 грудня. Саме цього дня Ірина отримала наступну перемогу, ставши лауреатом обласного фестивалю-конкурсу "Жінка року - 2008" в номінації "І розум, і знання - тобі, моя державо".

Мої вітання тобі, кохана! Переконаний, що найбільше визнання у тебе ще попереду.

2008-12-03

Надходження від українського кінопрокату з січня по листопад 2008 року виросли на 23% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року

Навряд чи кого (окрім хіба що фахівців) у Німеччині, Польщі, чи, скажімо, в Росії зацікавила б інформація, поширена сьогодні в багатьох вітчизняних мас-медіа. В Україні ж ця новина набуває у першу чергу політичного, аніж суто комерційного змісту.

Надходження від українського кінопрокату з січня по листопад 2008 року виросли на 23% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року. Про це заявила голова Державної служби з питань кінематографії Ганна Чміль. Водночас, як повідомляє «Кореспондент», генеральний директор кінопрокатної компанії B & H Film Distribution Богдан Батрух зазначив, що збільшення зборів в цьому році від показів кінофільмів з українським дубляжем підтверджує те, що теза про мовний розподіл України є помилковою. "Хтось намагався нав'язати нам думку про те, що Україна розділена на дві мовні частини, але це неправда, - сказав Батрух. - Адже результати продажу квитків на фільми, дубльовані українською, значно зросли, навіть у Східних областях України". Він зазначив, що у зв'язку з впровадженням дубляжу кінофільмів на українську мову, "цей рік був успішним, як для прокатників, так і для глядачів". "І наступний рік буде не менш успішним", - запевнив Батрух.

Слід нагадати, що 24 грудня минулого року Конституційний суд України прийняв рішення щодо офіційного тлумачення положень ст. 14 Закону України Про кінематографію. Відповідно до цього рішення всі іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні обов'язково повинні бути дубльовані або озвучені, чи титровані державною мовою.

Follow by Email

Чернігів стародавній Веб-камери. Чернігів