Європарламент визнав Голодомор 1932-33 років в Україні
Голодомор для моєї родони ніколи не був порожнім словом. У 1933 році від голодної смерті померли батьки моєї вже нині покійної бабусі Ольги. Пам’ятаю, як ще у дитинстві бабця розповідала, як у селі Кобижчі, що у Бобровицькому районі на Чернігівщині, місцеві комсомольці і активісти ходили по сільським хатам, виганяючи напівживих, пухлих від голоду і заморених працею селян зустрічати перший у селі колгоспний трактор. Шанування успіхів радянської індустріалізації завершилися у той же день смертями людей, які від голоду попадали прямо на вулиці по під парканами. Прибрати ж тіла та їх поховати було вже нікому. Бо у тих, хто ще міг якось рухатись, сил для цього вже не вистачало. А місцевій "партійній еліті" й взагалі не було до померлих діла. За п`яними вечірками на честь успіху радянської індустріалізації очі у будівників комунізму від оковитої не просихали протягом тижня...
Розповідала бабця й про канібалізм, і про інші злочини, на які, доведені голодом до тваринного стану її односельці змушені були йти лише щоб вижити. Дитяча пам’ять моєї бабки на все життя закарбувала жахи голодомору та страх перед радянською владою. Тому й говорила вона про ті часи з острахом і завжди пошепки. І майже до самої своєї смерті боялася тих, хто голодною смертю загубив її батьків...
Розповідала бабця й про канібалізм, і про інші злочини, на які, доведені голодом до тваринного стану її односельці змушені були йти лише щоб вижити. Дитяча пам’ять моєї бабки на все життя закарбувала жахи голодомору та страх перед радянською владою. Тому й говорила вона про ті часи з острахом і завжди пошепки. І майже до самої своєї смерті боялася тих, хто голодною смертю загубив її батьків...
Сьогодні у Страсбурзі в рамках свого пленарного засідання Європейський парламент одностайно прийняв Резолюцію якою рішуче засудив Голодомор 1932-33 років. Європарламентарі визнали його актом, що “був спрямований проти українського селянства, який супроводжувався масовим знищенням і грубим порушенням прав людини й свободи”. У зв'язку з цим Європарламент “висловлює свої співчуття українцям, які пройшли через цю трагедію, і віддає свою повагу тим, хто помер у результаті штучного голоду 1932-33 років”. Європейський парламент закликає всі держави колишнього СРСР відкрити архіви по голодомору в Україні 1932-33 років для “всеосяжного вивчення для того, щоб були розкриті й розслідувані в повному обсязі всі випадки та їхні наслідки”.
Раніше, в липні цього року, ОБСЄ прийняла резолюцію, якою визнала факт голодомору в Україні 1932-1933 років. Як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932—1933 р. офіційно визнаний урядами Аргентини, Австралійського союзу, Канади, Еквадору,Іспанії, Естонії, Грузії, Італії, Литви, Перу, Польщі, Парагваю, України, США, Угорщини, Ватикану, Мексики, Чехії, Колумбії і Латвії. Водночас, офіційна Москва продовжує досить хворобливо заперечувати організований характер голодомору в Україні.
Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, у якому голодомор 1932 – 1933 років, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу (згідно зі ст. 2 Конвенції, під дефініцією „геноцид” мається на увазі „будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”).
Раніше, в липні цього року, ОБСЄ прийняла резолюцію, якою визнала факт голодомору в Україні 1932-1933 років. Як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932—1933 р. офіційно визнаний урядами Аргентини, Австралійського союзу, Канади, Еквадору,Іспанії, Естонії, Грузії, Італії, Литви, Перу, Польщі, Парагваю, України, США, Угорщини, Ватикану, Мексики, Чехії, Колумбії і Латвії. Водночас, офіційна Москва продовжує досить хворобливо заперечувати організований характер голодомору в Україні.
Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, у якому голодомор 1932 – 1933 років, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу (згідно зі ст. 2 Конвенції, під дефініцією „геноцид” мається на увазі „будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”).
Коментарі