Пам`ятаю свій перший синьо-жовтий прапор

В серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкуватиметься щорічно 23 серпня


Цю історія я розповів на своєму блозі ще у 2008 році. Гадаю, що саме сьогодні буде доречно згадати її знову.
Пам`ятаю свій перший синьо-жовтий прапор. Це був вересень 1989 року, містечко Носівка, Чернігівщина. Зі своїм другом дитиства Олегом Гуком (нам було по 16-17 років) ми спланували поїздку до Києва у політехнічний університет. Саме там мали проходити установчі збори Народного Руху України за перебудову. І нам дуже хотілося туди не просто потрапити, а ще й взяти з собою заборонений у ті часи синьо-жовтий прапор. Як потім з'ясувалося, найскладнішою проблемою для нас стало не побувати на зборах Руху, а виготовити прапор. Адже знайти полотнища синього і жовтого кольорів у магазинах рідної Носівки ми не змогли.Тому для пошуку відповідних матеріалів - вирушили на електричці до Коєва.

Потрібно зауважити, що тогочасна столиця УРСР складала жалюгідне враження. Полиці крамниць були напівпорожні, багатолюдні черги за дефіцитом зустрічали покупців ще на підході до магазинів, деякі товари вже продавали за талонами...

Основними об`єктами шопінгових турів (правда слова такого тоді ще не знали) у ті часи були універмаги “Україна” та ЦУМ. Туди з Олегом ми і відправились. Задля конспірації з товаришем вирішили розподілити ролі. Він мав придбати тканину одного кольору, а я іншого. Пересторога сьогодні виглядає дещо кумедною. Проте в той час вона не була зайвою. У магазині без пояснень могли відмовитись продати тканину “націоналіської” палітри. Тим паче - дітям. Іншою складністю для нас став вибір полотнищ потрібних відтінків. Пам`ятаю, що з жовтим кольором ми справились швидко. А ось із синім - виникли складнощі. Нам точно не було відомо, як саме має виглядати наш прапор... На вітрині були представлені лише два сувої тканин, що приблизно нагадували синій колір сучасного державного прапору. Обрали той, що мав блакитно-сіруватий відтінок.
Історія з моїм першим прапором не буде повною коли б я не згадав ту людину, яка нам його пошила. Це була бабуся мого товариша - баба Шура. На механічній машинці “Zinger” вона і поєднала воєдино дві частини тканин в одне синьо-жовте полотнище. Баби Шури давно вже немає. Вона прожила нелегке життя. Два голодомори та фашистський концтабір - це лише дещиця з її біографії. Наш перший з другом Олегом український прапор - це так само її біографія. Тому в День державного прапора України я за звичай згадую і бабцю Шуру. Земля пухом, вам бабусе.
На фото: баба Шура та мій друг дитинства Олег.